— Олено, ти куди? — здивовано запитав чоловік, бачачи, що дружина збирається спати.
— У ліжко, а що? — втомлено відповіла вона.
— А посуд мити? — обурився Максим.
Всі гості вже розійшлися. Свято було веселим і галасливим. Вдома залишилася тільки його мама, але вона вже теж пішла спати.
Олена ж склала залишки їжі в контейнери, вивантажила посуд у раковину і вирішила, що цього достатньо. Але Максим з нею не погодився.
— Завтра помию! Або помий сам, якщо хочеш!
— Олена, у нас взагалі-то моя мама гостює. Я навіть боюся уявити її обличчя, якщо вона завтра вранці все це побачить!
— Ой, Максим, подумаєш! Посуд — це не головне. Важливіше, що свято вдалося. Так добре посиділи. І навіть танцювали!
Спати вже хочеться. Будь ласка, не винось мені мізки. Я завтра помию посуд, у мене сьогодні вже сил немає.
— Перевтомилася бідна?
— Уяви собі! Поки ти десь прохолоджувався, я примудрилася прибрати всю квартиру, приготувати їжі на цілу роту, ще й ялинку прикрасила.
Дякую, хоч дочка допомагала. Ти взагалі обіцяв додому раніше прийти і теж щось зробити.
— Я не встиг. Машина зламалася. Я ж пояснив!
— Ось, і я тобі зараз пояснюю, я хочу спати! Не подобається посуд у раковині? Де мочалка і миючий засіб ти в курсі. Сміливіше! А я спати!
Олена не стала далі сперечатися з чоловіком. Вона просто пішла спати. Втомилася до чортиків. Хотілося швидше дістатися до подушки і закрити очі.
Макс ще трохи посидів в інтернеті, посуд мити так і не пішов. Теж трохи втомився. Правда, спати лягав страшенно незадоволений.
Він і справді переживав, що завтра доведеться вислуховувати від матері, що його дружина неправильна, але возитися на кухні все одно не хотілося.
Прокинулися першого січня всі пізно, адже і спати лягли близько четвертої. Тетяна Сергіївна так натанцювалася вчора, що проспала довше за всіх.
Першою з дорослих прокинулася Олена, але замість того, щоб хапатися за ганчірку, вона заварила собі каву і вирішила почитати якусь статтю в інтернеті.
Вона завжди так починала свій ранок і не збиралася відмовляти собі в цьому задоволенні. Тим більше в перший день цього року.
Максим прокинувся від аромату кави, що витав на кухні і розходився по всій квартирі.
— Доброго ранку! — сказав він, похмуро дивлячись на посуд у раковині. — Ти досі не помила?
— Як і ти! Доброго ранку, сонечко! Давай воно і далі буде добрим. Якщо хочеш кави, налий собі, я на двох зварила. У турці на плиті ще є.
Він налив собі кави в чашку і сів за стіл. Згадавши, що вчора так і не спробував торт, вирішив відрізати собі шматочок.
— Ти будеш? — запропонував він дружині.
— Ні, на сніданок швидкі вуглеводи — це зло. Та й вчора стільки з’їла. Два дні тепер буду на сухарях сидіти.
А тобі смачного, мій стрункий кипарисе! – єхидно додала вона, натякаючи на невеликий животик, який випирав з-під футболки чоловіка.
— Ха-ха, я потім все в спортзалі залишу!
— Ну так, ну так! Гаразд, їж, якщо хочеш. Це твоя справа!
Максим випив свою каву, заїдаючи тортиком, і його настрій явно покращився.
— А Свєта вже встала? — запитав він про дочку.
— Вона вставала, поїла свої пластівці з молоком і спати знову лягла, напевно. Я її не бачила, але чула.
У кухню майже безшумно увійшла свекруха. Макс напружився, передчуваючи скандал, але мати його здивувала.
— О боже, як я мріяла хоча б раз у житті побачити таку картину! — з посмішкою сказала Тетяна Сергіївна.
— У якому сенсі? — не зрозумів син.
— Якби ти знав, як це жахливо перемивати посуд перед сном після Нового року або іншого свята. Це ж суцільна мука! Як же я рада, що ти не такий, як твій батько!
— Що ти маєш на увазі? Я думав, тебе це розлютить!
— Та не вигадуй! Мене в цьому плані більше дратував твій батько. Він завжди наполягав, щоб посуд мили з вечора. Точніше, щоб саме я мила.
Ми кілька разів серйозно посварилися через це. Мені довелося поступитися, тому і мила його перед сном, тихо ненавидячи його! Я взагалі часто поступалася йому в побутових питаннях…
Батько Максима пішов на той світ п’ять років тому від серцевого нападу. Мати вже відійшла від цих подій, але зараз вона говорила дивні речі.
Син думав, що вона завжди сама була ініціатором чистоти в будинку, але з її слів можна було здогадатися, що це не так.
— Мамо, ти серйозно?
— Звичайно! У твого батька прямо пунктик був, він був схиблений на чистоті. Як же мене це дратувало, але у нього було так багато хороших якостей, що довелося з цим змиритися.
Хоча іноді так дратувало, що доводилося утримувати будинок мало не в хірургічній чистоті. Знаєш, мені іноді здається, що він тому і пішов з життя так рано.
Я про те, що надавав надто великого значення порожнім речам. Наприклад, таким, як невимитий посуд після свята.
— Ну, тут вже мені здається, ти перегинаєш, мамо!
Олена не втручалася в їхню розмову. Вона так зачиталася, що майже не чула їх.
— Ні, синку, я так вважаю. Знаєш, мій Гена справді дуже часто переживав через те, що було малозначущим. Шкода.
Я намагалася йому це пояснити, але його так виховали. Ти ж пам’ятаєш свою бабусю? Ось вона була схиблена на чистоті і третирувала дітей, щоб вони були ідеальними.
Можливо, він тому і став таким. Мені так здається! — сказала вона, подумала вона, а потім звернулася до невістки. — А ти, Олена, молодець! Не піддаєшся на провокації!
— Що? — здивувалася вона, відірвала очі від телефону, коли почула своє ім’я.
— Молодець, кажу, що посуд на ранок залишила! Я завжди мріяла так робити. І ти, Максим, молодець, що не виносиш дружині мозок через дрібниці!
— Ага, не виносить! — лише посміхнулася Олена, згадуючи їхню вчорашню розмову, але дорікати йому при свекрусі не хотіла.
— Я ось взагалі так думаю! — з посмішкою сказала Тетяна Сергіївна, заварюючи собі чай. — Дружина старається, все готує на свято.
А чоловік хіба що з прибиранням допомагає. І то не завжди, тому справедливості заради, потрібно залишати йому най-най!
— Що залишати? — здивувався Максим, здогадуючись, що мама має на увазі!
— Найнеприємніше! — хмикнула мати і кивнула в бік раковини. — Так, Оленко, ходімо ми з тобою телевізор подивимося, а заодно вчорашні фотки переглянемо.
Багато назняли. А Максик вже все одно каву допив, нехай сам посуд миє!
— О, я підтримую! Максим, у тебе така чуйна і справедлива мама! Я в захваті! — з обеззброюючою посмішкою сказала Олена і встала із стільця, прихопивши з собою свою вже охололу каву.
Вони разом вийшли з кухні, залишивши Максима одного. Він сумно подивився на повну раковину посуду і скривився. Цього ще не вистачало!
— І навіщо я взагалі почав цю розмову! — лаяв він себе, включаючи воду.
Якби вони були вдвох з дружиною, він би ще придумав, як відмазатися, але проти матері не попреш.
Так і з’явилася в їхній ще відносно молодій родині одна традиція, яка дуже подобалася дружині, але зовсім не подобалася чоловікові.
Ну, а що? Життя не завжди справедливе!
