Істеричний голос Надії Георгіївни з динаміка телефону чітко чув не тільки її син Віктор, але і його дружина Ольга з дочкою Катею, які сиділи на задньому сидінні автомобіля.
Обидві переглядалися між собою, час від часу з тривогою поглядаючи на главу сім’ї. Віктор, врешті-решт, просто зупинився на узбіччі і вийшов з машини, щоб продовжити розмову на вулиці.
— Здається, тато тепер для бабусі ворог, — сказала Катя матері.
— Твоїй бабусі давно пора зробити правильні висновки.
— Це марно, — відповіла Катя. — Дід теж каже, що якщо до старості розуму не нажила, то вже не вийде.
— Катя! — сварила дочку Ольга. — Вибирай вирази! Мова про твою рідну бабусю, літню людину…
— Дідусь мені теж рідний, — парирувала Катя. — І я з ним згодна! І як він прожив з такою дружиною стільки років?
Ольга з докором подивилася на дочку, похитала головою, але аргументів проти не знайшла.
Вона перевела погляд на чоловіка, який ходив по узбіччю, тримаючи біля вуха телефон.
Ні Ольга, ні Катя не чули розмови. Але з виразу обличчя Віктора було ясно, що його мати особливо в виразах не соромиться.
Нарешті, розмова закінчилася. Віктор повернувся в машину і завів двигун. Він був пригнічений. Ольга поклала руку на плече чоловіка.
— Коханий, ти все зробив правильно.
Віктор на знак згоди закрив очі і поплескав дружину по руці. Він все ще був сильно засмучений. Катя поривисто обійняла батька ззаду.
— Тату, я тебе люблю. Ти у мене найкращий.
Віктор, нарешті, посміхнувся.
— Це ви у мене найкращі. Ну, що, поїхали?
Машина рушила з місця…
…Про відпочинок на морі Віктор і Ольга мріяли кілька років. Але їхній мрії ніби хтось наврочив.
Ледве вони встигали накопичити необхідну суму, щось обов’язково траплялося. Спочатку в квартирі прорвало труби і довелося робити ремонт.
Потім на дачі вітром зірвало дах. Потім захворіла Катя, і довелося вкласти чимало грошей у лікування.
І ось, нарешті, всі біди залишилися позаду. Катя вчилася в іншому місті, але приїхала до батьків на канікули.
Тому батьки вирішили, що все, досить. Справи і турботи почекають. До моря!
Про плани сина дізналася Надія Георгіївна. Напередодні від’їзду Віктор отримав від неї телефонний дзвінок.
— Вітя, ви завтра о котрій їдете? — запитала вона.
— О 16, після роботи, — відповів Віктор. — А що?
— На пів години раніше виїжджайте, — веліла мати. — Славіка заберете з Іринкою.
— З чого це раптом? — здивувався Віктор.
— Славік теж давно на морі не був, а ви на машині, — продовжувала Надія Георгіївна. — Навіщо хлопчикові витрачатися на проїзд? І взагалі. Доглянеш там за ним.
– Мамо, Славіка в моїх планах не було, – рішуче заявив Віктор. – Ми запланували відпочинок своєю сім’єю, розумієш?
– Славік – теж частина твоєї сім’ї! – не вгамовувалася мати. – Хлопчик уже зібрався. Хочеш його засмутити? Хочеш мене засмутити?
— Мамо, у нас вже готель заброньований. На трьох! — Віктор все ще не втрачав надії якось напоумити матір.
Але його спроба не увінчалася успіхом.
— Нічого, на місці щось знайдуть!
— У сезон???
— Вітя, я тобі все сказала!
Надія Георгіївна відключилася від розмови.
— І що будемо робити? — запитала Ольга, яка була в кімнаті і чула весь діалог.
— Пішов він до біса! — різко відповів Віктор. — Не буду я заїжджати!
Віктор продовжив збирати речі, а Ольга із сумнівом похитала головою.
Наступного дня, вийшовши з речами до машини, Віктор, Ольга і Катя застали біля неї Славіка і його подругу Іру. Вони теж були з дорожніми сумками.
— Привіт, — панібратськи видав Славік. — Вирішили самі приїхати, щоб вас не обтяжувати.
— Треба ж, яка турбота, — єхидно сказав Віктор.
Діватися було нікуди. Віктор завантажив речі своєї сім’ї та Славіка з його подругою в багажник, всі сіли в авто, і шлях до моря почався.
Славік був молодший за Віктора на 20 років. Батьки примудрилися народити другу дитину мало не напередодні пенсії.
Надія Георгіївна та її чоловік Микола Петрович вважали народження пізнього сина справжнім дивом.
Віктор на той час уже жив окремо, йому у спадок від бабусі дісталася квартира, тому поява на світ молодшого брата його особливо не вразила.
Він, звичайно, був радий за батьків, які завели собі нову «ляльку» на старості років.
Хоча й хвилювався за них — чи витримають вони у своєму поважному віці таке навантаження. Як виявилося, хвилювався він не дарма. Але не за тих…
У 21 рік Віктор одружився з Ольгою. Однак замість «медового місяця» у молодят почалися веселощі. Батьки Віктора стали регулярно підкидати їм Славіка.
— Мамо, якщо ви не можете виховувати дитину, навіщо треба було народжувати? — дивувався Віктор.
— Чому не можемо виховувати? — дивувалася Надія Георгіївна. — Це щоб ти краще брата пізнав! Він же рідний тобі.
— Мамо, взагалі-то, ми тільки одружилися з Олею і збиралися в поїздку, — намагався заперечити Віктор.
— Ой, встигнете ще! — відмахнулася «молода мати».
Віктор намагався поговорити з батьком. Микола Петрович прекрасно розумів старшого сина, але поскаржився, що з появою Славіка у дружини зовсім дах знесло.
— Неможливо з нею говорити, — хитав головою батько. — Відразу кричить, за серце хапається, тиск у неї скаче.
І спробуй, зрозумій, прикидається вона чи справді. Вітя, вона загубить хлопця своїми потураннями. Може, хоч ти якось на неї позитивно вплинеш.
Славік регулярно бував у Віктора та Ольги більше року, поки в родині не з’явилася дочка Катя.
Народження «конкурентки» у свої два роки Славік сприйняв дуже негативно. Він не раз потайки намагався штовхнути або щипнути дитину.
Терпіння у молодих батьків лопнуло, коли Ольга дивом встигла перехопити Славіка, який спробував вилити на сплячу Катю гарячу чашку чаю.
Того ж дня Віктор рішуче відвів молодшого брата до батьків і заявив, щоб його ноги в будинку більше не було.
Мати традиційно спробувала влаштувати скандал, але Віктор залишився незворушним.
З молодшим братом він бачився під час візитів до батьків на сімейні свята. І його це цілком влаштовувало.
Час минав, діти росли, батьки старіли. Про витівки Славіка Віктор дізнавався від батька.
Підлітковий період у хлопчика проходив дуже бурхливо, але Віктору потрібно було стежити за власною дочкою, тому він особливо не вникав у тонкощі виховання молодшого брата.
Правда, йому все ж довелося кілька разів визволяти Славіка з міліції, а потім поліції.
Хлопець ні в чому себе не обмежував. Мати йому у всьому потурала, а літнього батька він за авторитет взагалі не вважав.
Одного разу Віктор не витримав, взяв ремінь і гарненько відлупцював ним малолітнього бешкетника.
Звичайно, він отримав догану від матері, зате ошелешений Славік надовго затих, на загальне полегшення.
І ось йому виповнилося 20 років. Не сказати, щоб Славік особливо порозумнішав, але його витівки стали вже не такими безглуздими, як раніше.
До того ж, він примудрився вступити до ВНЗ, щоправда, з третьої спроби. І цей факт Надія Георгіївна вважала предметом неймовірної гордості.
«Блискучий» вступ Славіка якраз збігся з морськими планами Віктора. І ось Славік з подругою сиділи в його машині, як доконаний факт.
Ледь машина виїхала на приміську трасу, Славік дістав з пакета дві півторалітрові пляшки розливного. Одну передав Ірині, другу почав відкривати сам.
Катя, яка сиділа поруч з ним, округлила очі. Віктор запитально подивився на брата через дзеркало заднього виду, а Ольга обернулася.
— Що це ще таке? — суворо запитав Віктор.
— Ой, та годі тобі, — безтурботно відповів Славік. — Я вже повнолітній. Ми ж на відпочинок їдемо.
Славік і його подруга швидко захмеліли. Катя намагалася поспати, але гучна розмова солодкої парочки не дала їй такої можливості. На зауваження Віктора та Ольги молоді люди не реагували.
Віктор помітив на узбіччі невеликий готель і запропонував переночувати там. Ледь вони переступили поріг готелю, Ірина, подруга Славіка, почала голосно обурюватися, що їй тут не подобається.
— Якийсь смітник!
— Можеш ночувати на вулиці, — заявила їй Катя. — А татові після стількох годин за кермом потрібен відпочинок.
Славік спробував заступитися за подругу, але його зупинив суворий погляд Віктора.
Пару поселили в сусідній номер. Всю ніч з-за стіни чулися їхні гучні голоси, сміх і музика. Адміністратор намагався зробити буйним гостям зауваження, проте був, що називається, посланий.
Хлопець пригрозив викликати поліцію, але знову втрутився Віктор. Він рішуче заявив Славіку, що якщо вони не вгамуються, правоохоронців викличе вже він сам.
І замість моря на пару чекає камера. Нарешті, вони замовкли і заснули.
Вранці Ірина почала голосно критикувати готельний сніданок і влаштувала скандал.
— У них яйця якісь тухлі, — кричала вона. — Покличте керівника!
— Слухай, якщо ти не замовкнеш, я тобі ці яйця в горло запхаю! — не витримала Катя.
Славік знову хотів подати голос, але Віктор його випередив.
— А я допоможу, — спокійно сказав він.
І ось, нарешті, після довгого шляху на горизонті замаячила морська смуга. Вони під’їхали до готелю, який заздалегідь забронював Віктор для своєї родини.
Як він і побоювався, вільних місць там не було, як і в приватному секторі поблизу. З трудом вдалося знайти вільне тимчасове житло за прийнятною ціною.
Але Славік заявив, що у них з Іриною немає грошей.
— Я на тебе розраховував, — нахабно вимовив він. — Мама сказала, що ти нам допоможеш з грошима. Все-таки, старший брат.
Бюджет сім’ї був строго розпланований, тому Віктор рішуче відмовив. Коли Віктор і Ольга пішли дивитися номер, Славік та Ірина вирушили разом з ними і заявили, що будуть жити там.
В якості завершального аргументу обидва завалилися на ліжко. Ольга мовчки потягнула Віктора в коридор.
— Вітя, я розумію, що це твій брат… — сказала вона чоловікові наодинці. — Але ти ж розумієш, яке пекло вони нам влаштують? Треба щось робити…
До батьків підійшла Катя, яка на ходу щось шукала в телефоні.
— Недалеко є інша зона відпочинку, — сказала Катя. — Я знайшла там один єдиний вільний тримісний номер…
Вона запитально подивилася на батьків. І Віктор прийняв рішення.
— Бронюй! — наказав він дочці.
Віктор владнав питання з адміністрацією готелю, сказавши, що номер їм не підходить, тому він скасовує своє бронювання.
Додав, що його братові, схоже, номер сподобався, і вивантажив речі Славіка і його подруги біля входу в готель. Після чого вони сіли в машину і поїхали.
На щастя, вони не встигли заплатити за номер, тому бюджет сім’ї не постраждав…
…Мати проклинала Віктора, дорікаючи йому за бездушність і жорстокість.
— Ти подумав, як вони там будуть жити? — кричала Надія Георгіївна. — На що? Що вони будуть їсти? Як вибиратися.
— Мамо, чесно кажучи, мене це не хвилює. Він уже дорослий чоловік і повинен вміти сам себе забезпечувати.
А якщо досі не може, то тобі самій треба було дати йому грошей на весь час, як маленькому хлопчикові — бо він твій син, а не мій! — відрізав Віктор.
І це була чиста правда.
Вже через пару годин уся родина із задоволенням насолоджувалася морською водою і спекотним пляжем.
Віктор з ніжністю дивився, як плавають та дуркують у воді його дружина і дочка.
Звичайно, на душі ще був осад, але чоловік був твердо впевнений, що для його молодшого брата все, що сталося, стане хорошим уроком. Для його ж блага.
