— Зінаїда Борисівна, ви знущаєтеся? Що за цирк ви влаштували на нашому весіллі?
Подарували зв’язку ключів від квартири, яку 2 місяці тому продали?
— Ну і що? Я не тільки ключі подарувала, але ще й конверт з грошима.
Та я всіх гостей переплюнула! На мене твої родичі з таким захопленням і повагою дивилися!
До речі, Свєта, не смій розголошувати, що квартира продана. Не смій мене ганьбити!…
…Світлані дуже пощастило з чоловіком і в той же час зовсім не пощастило зі свекрухою.
Зінаїда Борисівна була дамою з примхами, Свєта її відверто недолюблювала.
Втім, Зінаїда Борисівна невістці платила тією ж монетою. При кожній зустрічі вона критикувала дружину сина і обов’язково знаходила, до чого причепитися.
— Цей колір тобі абсолютно не пасує! З твоєю комплекцією, Свєта, потрібно носити щось об’ємне і темне, щоб всі нерівності, так би мовити, приховати.
Навіщо ти надягла цю облягаючу ганчірку? Знаєш, на що ти схожа? На гусеницю!
— Мамо, припини, — одразу ж відтягував матір Максим, — скільки можна? Скільки разів я вже з тобою з цього приводу розмовляв?
Світлана зараз проходить лікування, приймає гормони, тому і поправилася трохи. Будь делікатнішою!
— А я що? Я правду кажу, — відразу ж вимовляла свою коронну фразу Зінаїда Борисівна, — якщо не пасує твоїй дружині такий фасон. Та невже ти сам не бачиш?
Перші пару років після весілля Світлані було дуже важко, сміливості огризатися з матір’ю чоловіка їй не вистачало.
Вже пізніше молода жінка обросла бронею і перестала реагувати на нападки Зінаїди Борисівни.
Свекруха почала дивувати ще в день весілля, коли до неї дійшла черга, і ведучий вручив мамі нареченого мікрофон.
Зінаїда Борисівна з-під столу дістала красиву оксамитову подушечку, на якій лежала зв’язка ключів.
Свєта відразу запідозрила недобре і штовхнула чоловіка в бік:
— Що вона збирається робити? Що це за ключі?
— Не знаю, — тихо відповів Максим, — може, дачу свою нам подарувати збирається?
Насправді Зінаїда Борисівна під гучні оплески всіх присутніх виголосила зворушливий тост і подарувала молодим квартиру.
— Двокімнатна! У центрі! Будьте щасливі, діти мої. Побудуйте собі окреме гніздечко.
Максим ледь не впав зі стільця — він одразу здогадався, у чому справа.
Квартира дійсно належала Зінаїді Борисівні, тільки вона продала її за пару місяців до одруження сина.
Виходить, що молодята стали власниками ключів від двокімнатної квартири, яка тепер належала чужим людям.
Світлана, коли Максим пояснив їй суть того, що відбувається, не витримала. Вона відвела свекруху вбік і влаштувала їй прочуханку.
Зінаїда Борисівна на невістку образилася і цілий місяць потім з нею не розмовляла.
Квартиру молоді взяли самі, в іпотеку. Працювали на знос, щоб якомога швидше розрахуватися з банком.
Коли в’їхали в нову, повністю відремонтовану квартиру, трохи там обжилися, вирішили брати і автомобіль.
Тут знову втрутилася Зінаїда Борисівна:
— Купуйте машину, а я вам гараж подарую. Ви за це мене по справах возитимете. Звісно, тільки у вихідні, від роботи відривати я вас не збираюся.
— Що, як минулого разу? — примружилася Світлана, — просто ключі подаруєте?
— Заспокойся! Ти що, весілля досі забути не можеш? Шість років уже минуло. Ні, дійсно подарую гараж, все по-чесному.
Максим, вибери час. Давай з’їздимо до нотаріуса, щоб потім до мене не було ніяких претензій. Я відразу документально все оформлю.
Світлана тоді подумала, що свекруха насправді не така вже й погана. Так, сварлива, скандальна, але не жадібна. Гараж дійсно став власністю Максима.
Машину купили і ще раз подякували Зінаїді Борисівні за такий щедрий подарунок.
Особисто Світлані презент відгукнувся через три роки.
Поховавши матір, Світлана вирішила продати однокімнатну квартиру, яка дісталася їй у спадок.
Зінаїда Борисівна, дізнавшись про це, відразу звернулася до невістки з проханням:
— Світланко, я чула, що ти розпродаєш свою спадщину? Дуже вчасно! Я пригледіла собі тут дачний будиночок, маленький, але дуже затишний.
Там і город доглянутий, і садок! Напевно, мені пора звикати до землі.
Світлана відразу здогадалася, що від неї хоче свекруха:
— Вибачте, Зінаїда Борисівна, але взяти участь у купівлі дачі для вас я не можу. Якби не великі проблеми зі здоров’ям, я б не стала продавати батьківську квартиру.
Ви ж знаєте, що ми з Максимом дуже хочемо дітей, і я роблю все, щоб стати матір’ю.
Ми вирішили зробити ЕКЗ, саме туди і підуть гроші від продажу квартири.
— А з дітьми, Свєта, можна і почекати. А ось дача моя чекати не буде! Що ти думаєш, на неї клієнти не знайдуться? Та куплять її з дня на день!
Ви зі своїми процедурами вже якось самі вирішите питання, а гроші мені все ж дайте. Дуже вже хочеться цей будиночок!
Світлана відмовила свекрусі, і Зінаїда Борисівна переключилася на сина.
— Максиме, що це таке? Я стільки добра твоїй дружині зробила, а вона мої прохання ігнорує!
— Мамо, а я тут до чого? Я до цієї квартири не маю ніякого відношення, тому розпоряджатися нею я не можу. Та й гроші нам дійсно потрібні.
Я прекрасно знаю, що в дачниці ти награєшся за пару місяців, взимку їздити і перевіряти свої володіння ти не захочеш, скинеш цей обов’язок на мене.
Потім почнеться весняне паломництво, вихідних у мене з квітня по червень взагалі не буде. Так, мамо?
Навіщо тобі потрібна ця дача? Ти міський житель, ти в землі довго возитися не будеш. Я не хочу з тобою сваритися, але в цьому питанні я все ж підтримую Свєту!
Зінаїда Борисівна образилася. Стати власницею маленької дачі їй дуже хотілося, тому вона придумала, як вийти із ситуації.
Спритна пенсіонерка заявилася в квартиру до невістки і сина і оголосила:
— Гроші за гараж віддавайте!
— Які гроші, мамо? Ти ж нам його подарувала!
— А тепер передумала, — гримнула Зінаїда Борисівна, — я до вас по-доброму, виручила вас, грошей вам тоді заощадила. А ви ось як мені віддячили?
Або перепиши гараж знову на мене і я його продам, або давай гроші. Це моє останнє слово!
Світлана втрутилася в конфлікт:
— Зінаїда Борисівна, договір дарування зворотної сили не має, розірвати його не можна.
А якщо Максим відмовиться вам його передарувати? Що ви тоді робитимете?
— До суду піду, аліменти йому виплачувати змушу, перед усіма друзями і родичами зганьблю!
Розповім, як він рідну матір без майна залишив! Я двічі повторювати не буду: або гараж, або гроші.
Світлана розлютилася і свекрусі гроші все ж віддала.
Коли задоволена Зінаїда Борисівна вже збиралася йти, Світлана раптом зажадала:
— Пишіть розписку про те, що більше до нас ніяких претензій не маєте і з приводу гаража більше до Максима чіплятися не будете!
— Ще чого, — обурилася Зінаїда Борисівна, — чому я повинна якісь розписки тобі писати? Тобі що, мого слова недостатньо?
— Недостатньо! Зінаїда Борисівна, пишіть. Я вас знаю! Давайте, давайте, я чекаю.
З видом ображеної невинності Зінаїда Борисівна надряпала пару рядків на аркуші паперу, поставила підпис і кинула розписку на стіл.
— Моєї ноги більше в цьому будинку не буде, — пригрозила Світлані свекруха, — поки ти переді мною не вибачишся.
Так і знала, що зміючку підколодну в сім’ю приймаю! Знай, я все Максиму розповім, зараз же прямо йому і подзвоню. Коли він з відрядження повернеться, тобі мало не здасться!
На сина і невістку Зінаїда Борисівна ображалася всього кілька місяців.
Ставши господинею дачі, вона з головою поринула в нове захоплення — щосуботи рівно о 7 ранку вона дзвонила синові і вимагала:
— Відвези мене на дачу!
Спочатку Максим погоджувався, вставав рано, на машині заїжджав за матір’ю, відвозив її на дачу, а потім ще пів дня порядок на чужій території наводив.
Чоловікові швидко набрид дачний спосіб життя у вихідні, і Максим почав ігнорувати матір.
У п’ятницю активував на телефоні режим польоту і не знімав його до ранку понеділка.
Зінаїда Борисівна, зрозумівши, що син від неї ховається, почала по суботах приїжджати до них зі Свєтою в квартиру.
— Максим, вставай, — кричала пенсіонерка, стоячи на порозі і дивлячись на заспаного сина, який відчиняв їй двері, — давно вже час їхати!
Навіщо ти змушуєш мене тягнутися сюди із сумками? Чому телефон вимкнений?
Максим терпів недовго:
— Мамо, залиш мене в спокої! Я ж пояснив, що твоїм особистим водієм не збираюся ставати.
Я працюю по 12 годин, субота і неділя — мої законні вихідні, я хочу повноцінно відпочивати, а не тягатися разом з тобою на дачу!
А телефон я вимикаю спеціально, щоб ти мені не дзвонила!
— Дійсно, Зінаїда Борисівна, — Свєта теж була незадоволена візитами свекрухи, — якщо вам подобається копатися в землі — заради Бога, вам ніхто не забороняє.
Нас з Максимом залиште в спокої, ми не любителі дачного відпочинку, ми в суботу хочемо просто виспатися! Невже ви цього не розумієте?
— А я, здається, конкретно тебе ні про що і не просила, — тут же встала в позу Зінаїда Борисівна, — чого ти лізеш? Це наші із сином стосунки, ми і без тебе розберемося!
— Мені набридло, Зінаїда Борисівна, я від вас втомилася. Ви слів, виявляється, зовсім не розумієте.
Будь ласка, припиніть приходити сюди без запрошення. Не змушуйте мене йти на крайні заходи!
— Це ще на які? — закричала Зінаїда Борисівна, — а чи не ти це, мила, мого сина проти мене настроюєш?
Останнім часом Максим мені навіть дзвонити перестав, ми майже не спілкуємося. Теж, мабуть, лапу до цього приклала?!
Скандал вийшов потворний. Зінаїда Борисівна своїми криками довела Світлану.
Та, схопивши непідйомні, на перший погляд, пакети, викинула їх на сходи і слідом виштовхнула свекруху.
Максим у конфлікт не втручався:
— Ти якось грубо з нею, — дорікнув дружині Максим, коли Світлана за свекрухою зачинила двері, — може, варто було б якось м’якше?
— Рівно через тиждень ситуація повториться знову, — зітхнула Світлана, — на жаль, Максиме, твою маму нічим не проб’єш.
Чесне слово, я від неї втомилася! Боюся, що переїжджати нам з тобою скоро доведеться!
Зінаїда Борисівна образилася на невістку, з сином вона теж дуже довго не розмовляла.
Перший крок до примирення зробив Максим — він поговорив з матір’ю і попросив її більше не втручатися в його особисте життя.
Зінаїда Борисівна підтримує стосунки тільки із сином, вони передзвонюють один одному, Максим відвідує матір.
З невісткою пенсіонерка намагається не перетинатися, а Свєта цьому і рада.
Жити без регулярного втручання свекрухи стало набагато краще.
