– Скоро повернеться наша Вероніка, бо грошей у неї майже немає, а у її чоловіка ще менше.
Швидко витратять запаси і все: залишиться тільки жити з батьками чоловіка, а це – ой, не цукор. Страшнішого за свекруху звіра немає!
Тому дуже швидко пройде кохання, зів’януть помідори у нашої Веронічки! А ми ще подивимося: може, нам без неї і краще буде, вільніше, принаймні? Так, Матвійчику?…
…Ніка (Вероніка) одночасно відчувала себе і найщасливішою, і найнещаснішою дівчиною на світі.
Серце співало від радості, адже коханий Сашшк запропонував вийти за нього заміж. Дівчина з захопленням погодилася, бо не уявляла поруч із собою нікого, крім цього хлопця з сором’язливою посмішкою.
Почувши заповітне «Так», Олександр хотів негайно купити квіти, частування і зайти в гості, щоб, дотримуючись старомодної формальності, отримати благословення мами і вітчима Ніки.
Однак наречена злякано відповіла:
– Ні, краще пізніше. Мені треба попередити про твій візит. Та й час зараз пізній. Давай, я тобі завтра повідомлю про те, коли і де відбудеться зустріч?
Сашко тільки знизав плечима:
– Як скажеш. До речі, до моїх батьків поїхати можемо в будь-який момент, як ти надумаєш.
Мама давно просить мене познайомити тебе з нею, та й батько час від часу запитує про тебе по телефону.
Хлопець провів кохану до її під’їзду, і, як тільки дівчина залишилася одна, її настрій різко зіпсувався.
***
Ніка дуже хвилювалася перед розмовою з мамою і припускала, що бесіда буде непростою, але навіть найпохмуріші передчуття виявилися просто милими фантазіями.
Дізнавшись, що дочка збирається заміж, Лариса Олегівна злим шепотом почала її вичитувати:
– Ось, спасибі, подружилася! Не було смутку й печалі, так чорти накачали. Просто божевільня!
А хто з Матвієм буде сидіти? Твоя сестра вже вийшла заміж, та щось боляче швидко повернулася, і за новим коханням стрибками вирушила, а я тут одна з її сином повинна возитися?
І добре, якби ти собі нормального нареченого знайшла, а то, як я розумію, ти за цього негідника Сашка заміж збираєшся?
Хороший же з нього чоловік вийде: ні грошей, ні житла. Або ти з ним сюди плануєш заселитися?
Злі слова на адресу нареченого розлютили Ніку, і вона, не підвищуючи голос, почала пояснювати:
– Мамо, припини, а то ми зараз посваримося остаточно. Сашко – дуже хороша людина. Я його кохаю, і мені байдуже, що він – не мільйонер.
До того ж, як ти вже про мою сестру заговорила, то нагадаю тобі, що Мілана навіть не була заміжня.
Вона приспівуючи жила з багатим Буратіно, і ти цього товстосума з волохатими, як у мавпи, руками хвалила щосили.
Раділа, що у Міланочки все чудово, до тих пір, поки його дружина не вирахувала «любовне гніздечко» свого законного чоловіка-орангутанга і не влаштувала грандіозний скандал.
Так і довелося твоїй молодшій дочці з синцем під оком і дитиною під серцем повернутися додому.
Матвія, мені, звичайно, шкода. Хлопчик, по суті, нікому не потрібен виявився. Ось тільки я до цього всього не маю ніякого відношення, і возитися з сином Мілани точно не зобов’язана.
На кухню, де розмовляли мати і дочка, увійшов мамин чоловік у розтягнутій майці і шортах і тихо обурився:
– Чого розкудкудакалися, куниці хитрі? Зараз хлопця розбудите, і він знову почне канючити. Ніякого спокою немає! Достали!
Лариса почала скаржитися чоловікові на старшу дочку:
– Віталік, у нас катастрофа. Ніка заміж зібралася, і, ось руку на відсічення даю, вона цього свого негідника сюди жити притягне. Тільки його тут і не вистачало!
Вітчим пильно подивився на Вероніку і хмикнув:
– Ну вітаю! А ти дійсно зі своїм чоловіком де оселитися думаєш? Тут, на кухні?
Або на твоєму диванчику по сусідству з маленьким Матвієм перекидатися станете?
Тоді нам взагалі весело стане. Мало вас, нахлібників, на моїй шиї сидить. Скоро ще один з’явиться.
– Досить! – вигукнула Ніка, більше не турбуючись про те, щоб берегти сон маленького племінника. – Ніколи я не була нахлібницею!
– Чого кричиш? – спробувала втихомирити дочку Лариса, але дівчину було не зупинити.
– Та я з 10 років, як тільки цей бугай у нашій квартирі з’явився, почала працювати. Підлоги за тебе, мамо, мила, поки ти була прибиральницею.
Крім того, мій тато аж поки не пішов з життя гроші на моє утримання надсилав, а не відмазувався аліментами.
Це ще треба розібратися: хто тут нахлібник.
З кімнати, яку Ніка раніше ділила з молодшою сестрою, а тепер з племінником, пролунало схлипування, і звук з кожною секундою ставав все голоснішим.
– Розбудила-таки, нахалюго! – вилаявся Віталій і звернувся до дружини: – Іди, Ларка, заспокоюй цього дрібного тепер!
– Взагалі-то, Матвій тобі такий же онук, як і мені! – огризнулася Лариса і попрямувала до хлопчика, що плакав.
Віталій, діставши з холодильника пляшку, відкрив її і, випивши майже половину пінного напою, витер губи і звернувся до падчерки:
– Слухай, я, взагалі, не проти, щоб ти свого красеня сюди привела, але тоді будеш вносити не третину від суми комунальних платежів, як зараз, а половину. Це буде справедливо.
– А ти, Віталій, слухай, – не залишилася в боргу дівчина, – купи машинку, губозакаточну. Все тобі мало, наче казку про золоту рибку не чув жодного разу.
Якщо по справедливості, то тоді треба і з Матвія гроші брати: і за воду, і за електрику, і за все інше. Набридло мені терпіти!
– Ну, і вали! Мотайся зі своїм негідником по всяких орендованих квартирах.
Ніка різко підвелася і попрямувала до кімнати, щоб зібрати свої речі. Дівчина не думала про те, що йти їй, взагалі, і нікуди, але і залишатися в суспільстві людей, які її ненавидять, було нестерпно…
Лариса, спостерігаючи за поривчастими рухами дочки, намагалася заспокоїти онука, і через це говорила навмисно ніжним тоном:
– Дивись, Матвіюшко, яка у нас Ніка доросла! Зовсім-зовсім велика дівчинка! Буде жити тепер не з нами.
Помахай їй ручкою, зайчику мій! Не сумуй, мій хороший!
Звичайно, 2-річний малюк не дуже розумів, що відбувається, але голос бабусі його потроху заспокоював.
Схлипування стали вщухати, але жінка не заспокоювалася:
– Скоро назад приповзе наша Веронічкп, бо грошей у неї ні копійки, а у її чоловічка і того менше.
Швиденько запасики витратять і все: залишиться тільки з батьками чоловіка жити, а це – ой, не цукор. Страшніше свекрухи звіра немає!
Тож дуже швидко мине кохання, зів’януть помідори у нашої Веронічки!
А ми ще подивимося: може, нам без неї і краще буде, вільніше, принаймні? Так, Матвійчику?
– Все, мамо! Досить! Бувай!
– Іди, донечко, іди. Коли життя тебе потрясе, і ти повернешся, пам’ятай про те, що я тобі сказала!
***
Засмучена дівчина ледь не плакала від образи, тому, навіть не зібравши всі свої речі, вискочила з квартири з трьома об’ємними сумками.
Слідом за Нікою неслися сумні пророцтва про її нерадісне майбутнє.
Опинившись на вулиці, нещасна втікачка задумалася про ночівлю і вирішила знайти поблизу недорогий хостел, тому що навіть подругам дзвонити в такий пізній час було непристойно.
Однак не встигла дівчина відкрити пошукову стрічку, як їй прийшло СМС від нареченого. Сашко бажав спокійної ночі і повідомляв, що кохає її дуже сильно…
Дівчина не витримала. Від відчаю Ніка зателефонувала коханому і сказала, що пішла з дому.
Збентежений хлопець уточнив, де вона знаходиться, і попросив:
– Залишайся там! Я зараз за тобою приїду.
І справді, не минуло й 15 хвилин, як біля під’їзду зупинився автомобіль, з якого вийшов Сашко і, підхопивши речі нареченої, запропонував:
– Сьогодні переночуєш у моєї тітки, татової сестри, вона тут не дуже далеко живе, а завтра, якщо ти вільна, можемо до моїх батьків з’їздити. Як ти думаєш?
Ніка у відповідь тільки кивнула.
Вона була морально спустошена сваркою з мамою і навіть страх від знайомства з майбутньою свекрухою відступив.
Дівчина замислилася. І справді, завтра – субота. У неї – законний вихідний.
Навіть з Матвієм їй тепер не доведеться «сидіти», а точніше – гуляти, годувати його, укладати на денний сон і ввечері.
***
Марія Миколаївна, тітка Олександра, радо прийняла несподівану гостю і оточила її такою ненав’язливою, але теплою турботою, що Ніка легко заснула і спокійно проспала до ранку.
Зустріч з батьками нареченого теж виявилася приємною. Після знайомства майбутня свекруха Анастасія Михайлівна посміхнулася:
– Ласкаво просимо в сім’ю.
Під час застілля батько Олександра оголосив:
– Дорогі наші діти. Ми з мамою вирішили зробити вам сюрприз. Загалом, підшукуйте собі квартиру, а з першим внеском ми допоможемо!
***
На весілля Ніки та Олександра мати і вітчим нареченої все-таки з’явилися, привівши з собою і маленького Матвія, але їм не вдалося зіпсувати настрій молодятам.
Крім того, свекруха після чергового злого жарту, випущеного Ларисою, відвела її в сторону і заявила:
– Я – проста жінка, тому і скажу прямо: відчепися від Ніки. Ця дівчинка тепер – частина моєї родини, і за неї, як і за свого сина, я будь-кого роздеру на шматочки.
Якщо ти, Ларисо Олегівно, не можеш себе контролювати, забирай онука і свого чоловіка, поки він ще може ходити на двох, а не на чотирьох ногах, і – давай, до побачення!
***
На весіллі батьки Сашка не афішували свій дорогий подарунок, і коли Лариса випадково дізналася про це, то не побоялася прийти до дочки в гості разом з Матвієм і Віталієм.
Двокімнатна квартира молодої сім’ї виявилася просторою, затишною і розташування було дуже зручним.
Після чаю, з ввічливості запропонованого Нікою, мама почала її вмовляти:
– В одну кімнату поставте диванчик для Матвія, і частіше запрошуйте його в гості. Тренуйтеся, поки своїх діток немає.
Олександр і Вероніка навіть розгубилися від такої безпардонної нахабності.
А Віталій підхопив ідею дружини і заявив падчерці:
– Ти дивись, щоб тобі в квартирі неодмінно виділили частку. Так у тебе всі права будуть, у разі чого.
Про те, що мав на увазі вітчим Ніки, дізнатися не вдалося, тому що в гості в цей момент за щасливим збігом обставин заглянула Анастасія Михайлівна.
Дізнавшись від сина, який відкрив їй двері, про пропозицію нових родичів, жінка швидко оцінила ситуацію і пояснила:
– Не хвилюйтеся. Ніку ніхто не образить і не ущемить у правах. Особливо ви. Тож підіймайтеся і йдіть додому.
Лариса щиро обурилася:
– Донько, чому ти мовчиш? Твоя свекруха нас жене, а тобі все одно?
Ніка негайно відгукнулася:
– Ні, мамо. Звичайно, мені не все одно. Я дуже рада. І додам: приходити сюди ти, Віталік або Матвій можете тільки на наше з Сашком запрошення.
– Ти зараз матір женеш. Це – смертний гріх. Отямся. Прокляну!
– Мені все одно, мамо. Як хочеш.
Незадоволена жінка, схопивши за руку онука, що пробігав повз, наказала чоловікові забрати принесені з собою цукерки і повторила:
– Будь ти проклята! Пошкодуєш ще!
Після того, як Анастасія Михайлівна пригрозила викликати поліцію, непрохані гості пішли.
***
Дорогою додому Лариса бурчала про невдячність дочки, а Віталій впевнено вимовив:
– Та це все свекруха її налаштувала проти нас!
Жінка погодилася:
– Точно! Ніка ще випрошуватиме пробачення. Пошкодує, що нас образила.
Однак Лариса помилилася. Жодного разу за 9 років, що минули з дня весілля, Вероніка не пошкодувала про свій вчинок.
