Зранку Алла з’їздила на могилку до мами. Вчора було прощання з нею. Людей прийшло небагато. Вони з мамою були нетовариськими.
До того ж, мама давно не працювала. Колишні колеги благополучно забули про неї. Єдина її подруга переїхала в інше місто, а родичів у них немає. Є, напевно, десь далекі, але вони їх не знали.
Алла сиділа на дивані, намагаючись зосередитися. Вона перебувала в повній розгубленості й не могла зрозуміти, як їй жити далі?
Річ у тім, що вона ніколи не жила сама.
Аллі 49 років. Вона ніколи не жила для себе, ніколи не враховувала свої бажання та інтереси. Згодом у неї їх не стало.
Вона гадки не мала, що означає бути вільною?
Алла завжди була прив’язана дочірнім обов’язком до батьків.
Правда, була в молоді роки в неї спроба порвати пуповину, але нічим добрим вона не закінчилася.
Дитинство своє Алла не вважала щасливим. Тато пив. Вона любила його, він був доброю людиною. Зі зростанням любов до батька зменшувалася. Він став іти в тривалі запої, і добрим перестав бути, навпаки, став злим і агресивним.
Великого достатку в сім’ї не було. Який може бути достаток, якщо батька часто звільняли з роботи за пиятику?
Мати працювала лаборанткою в лікарні за скромну зарплату.
Алла закінчила школу й вступила до медичного коледжу. Батька зліг, коли дочці було 18 років, спочатку його поклали в лікарню. Мати поплакала й зітхнула з полегшенням:
— Хоч його духу смердючого в домі не стане, навряд чи він довго протягне.
Батько прожив ще 8 років, його виписали з лікарні, й він лежав удома. Алла з матір’ю доглядали його. Після занять дочка поспішала додому, батька треба було обмити, нагодувати, перевертати тощо.
Алла була високою, симпатичною, скромною й самотньою.
Вийшло так, що всі її молоді роки були присвячені спочатку навчанню, дому й догляду за батьком, потім роботі й догляду за батьком.
Алла працювала в стаціонарі терапевтичного відділення.
Зрідка вона домовлялася із завідувачкою неврології, й батька клали в стаціонар тижні на три, тоді вони з мамою відпочивали.
Батька не стало, коли дочці було 26 років, а матері 51 рік.
Тоді в Алли з’явилися перші стосунки.
Руслан лежав у їхньому відділенні, так вони й познайомилися. До моменту його виписки він освідчився дівчині в коханні.
Хлопець був на два роки молодший, але цей факт вони не вважали критичним. Алла була без тями від нього.
Мати помітила зміни в настрої дочки, її увагу до своєї зовнішності, до вбрання.
Алла розповіла їй про Руслана.
— Куди ти так поспішаєш? Не пізнала, як слід, людину. Кохання в неї! До того ж, у нього сім’я велика, й жити вам, як я розумію, ніде. Не надумай притягти його до нас!
Я не потерплю чужого чоловіка в домі, й узагалі, могла б знайти собі когось соліднішого, ніж слюсар ЖЕКу. Ви збираєтеся зареєструватися, я сподіваюся, — мама всім своїм виглядом виражала невдоволення.
— Мені скоро 27 років, солідних усіх розібрали. Ми збираємося не просто зареєструватися, а й весілля зробити. Тільки трохи пізніше, грошей треба назбирати, у Руслана багато рідні та знайомих, — відповіла їй дочка.
Алла з Русланом зняли однокімнатну квартиру.
Минув медовий місяць, а далі почалися проблеми. Їм не давали спокійно жити.
У Руслана були два молодші брати й сестра, майже щодня вони приходили до брата за грошима: то в кіно, то на дискотеку, то сестрі терміново треба купити джинсову спідницю…
Гроші не накопичувалися.
Аллу постійно смикала мама. Вона в одну мить стала хворою, то їй треба уколи проставити, то прибирання зробити, оскільки вона не може нахилятися…
І слухняна дочка поспішала після роботи до неї.
А потім мама невдало впала й зламала шийку стегна. Алла взяла відпустку й переїхала до неї, оскільки мати довго не могла відновитися після операції.
До Руслана вона приходила в гості, готувала йому, прала й поспішала додому.
Мама встигала їй разів п’ять зателефонувати, поки вона займалася справами.
В один такий несподіваний прихід вона застала свого коханого з іншою. Він довго не відчиняв двері, а коли відчинив, повз Аллу прослизнула з квартири дівчина.
Розібране й пом’яте ліжко не залишало жодних сумнівів.
— Знаєш, мені набридло таке життя! Та й кохання, якщо чесно, не залишилося, тобі краще повернутися до мами, — заявив їй коханий.
Більше в Алли не було жодних стосунків із чоловіками. Вона жила з мамою.
У матері справді почалися проблеми із серцем, і вона не відпускала дочку від себе.
У 65 років мати перенесла серцевий (розповідь спеціально для сайту – цей день) напад, а через десять років її не стало.
… Горе-горем, а жити треба.
Алла вийшла на роботу.
Вона насилу звикала до свободи, до того, що їй не треба поспішати додому. Вона могла не поспішаючи зайти до магазину або сходити після роботи в кіно.
У стаціонарі Алла давно не працювала, вона сиділа на прийомі з лікарем у поліклініці.
Минуло пів року. Алла вирішила переклеїти шпалери. Вона вийшла з магазину з рулонами шпалер, нести їх було незручно.
— Давайте я Вас підвезу, нам по дорозі, я живу через два будинки від Вашого, — запропонував чоловік і забрав у неї шпалери.
Алла згадала, що бачила його на дитячому майданчику з маленькою онукою.
Вони познайомилися, поки їхали.
Володимир допоміг їй занести шпалери й пішов, він поспішав до дитячого садка за онукою.
Наступного дня Алла поверталася з роботи й побачила Володимира з онукою на дитячому майданчику.
Мовчки пройти повз було незручно, тим паче, він встав і йшов їй назустріч.
Підбігла онука:
— Дідусю, ми ще не йдемо?
— Ні, Анечко, йди пограйся, а ми з тіткою Аллою посидимо поговоримо.
І Володимир розповів свою історію.
У них із дружиною не було дітей, коли їм було по 35 років, вони удочерили однорічну дівчинку Олю. У дочку вони вклали всю душу, любили її, але, напевно, перелюбили.
Оля не хотіла вчитися, рано зв’язалася з поганою компанією. У 16 років зʼявилася Анечка, а через два роки розбилася на мотоциклі з черговим другом. Друг вижив, а вона ні.
Вони оформили опікунство над онукою, а два роки тому раптово пішла з життя дружина.
Володимир залишився з онукою.
Анечці зараз п’ять років, а йому 56, він на пенсії, але ще працює охоронцем у супермаркеті.
Алла помітила, що вони стали часто зустрічатися, ніби випадково, але, як виявилося, не зовсім випадково.
Одного разу Володимир їй прямо сказав:
— Алло, ми з тобою люди не молоденькі, я особливо. Ти мені дуже подобаєшся. Анечка до тебе прив’язалася, давай не будемо гаяти час і (розповідь спеціально для сайту – цей день) спробуємо жити разом, якщо я тобі не противний.
— Не противний, — відповіла Алла.
І живуть вони вже майже рік.
Живуть у квартирі Володимира, у нього трикімнатна й з гарним ремонтом, а свою Алла здає молодій сім’ї.
Алла полюбила Анечку. Дівчинка називає її мамою, а Володимира дідусем.
— Я тобі бабуся, а не мама, — намагалася переконати дівчинку Алла.
— Ні, бабусі старі, а ти молода й гарна, ти мама, — не погодилася з нею Анечка.
З Володимиром вони про кохання не говорять, вони просто з повагою та увагою ставляться одне до одного.
А може, це теж кохання?
Кохання без гучних слів і порожніх обіцянок.
— Як цікаво все склалося, у мене в 50 років життя тільки починається, — думає часом Алла.
Ось така історія.
