Головна

Життєві історії

— Слухай, Ксюшо, ти ж зовсім неправильно доглядаєш за квітами. Їх не так потрібно поливати, – похитала головою жінка, окинувши поглядом кухонне підвіконня. – Потрібно поливати збоку, щоб краплі води не залишалися на листках, бо вони обов’язково опиняться на підвіконні й утворять патьоки, які потім буде складно вивести
Життєві історії 0
— Ти, дійсно, цього так сильно хочеш? – невпевнено перепитала Ксенія в чоловіка. — Ну так. Ксюшо, не щодня нам перепадає будинок у чистому районі міста, – Віталій
— Яка чудова зустріч, Таню! У нього теплі руки й такі ж теплі губи. Від Аркадія пахне ігристим і щастям. Таня весь вечір не може стерти з обличчя усмішку, а Женя, навпаки, хмуриться, бо побачив їхні поцілунки. Ну й нехай
Життєві історії 0
Його дружину Таня конкуренткою не вважає. Вона знайшла її в інтернеті й одного разу навіть сходила на заняття з малювання, які та вела. Груба, з величезним носом і
Павлу Людмила подарувала хлопчиків-близнюків, мабуть, від матері передалася їй така спадковість. Назвали хлопчиків Ілля та Ігор. Павло переконав її, що на нього хлопчиків записувати не треба, їй вигідніше вважатися матір’ю-одиначкою й отримувати пристойні допомоги на дітей від держави
Життєві історії 0
Людмилка була молодшою донькою в сім’ї. Були ще два старші брати-близнюки, старші за Людочку на 14 років. Вони давно покинули батьківський дім. Брати служили далеко, потім там же
Марина спробувала ходити працювати в кав’ярню — брала там американо, бо він коштував найдешевше, і малювала. Але коли Аня про це дізналася, влаштувала скандал: мовляв, вона теж хоче ходити по кафешках і їсти смаколики, це нечесно, що Марина одна ходить
Життєві історії 0
— Аня поживе в нас якийсь час. Геннадій не питав, просто констатував факт. Марина натягнуто усміхнулася й сказала: — Звісно, я підготую кабінет. Працювати й на кухні можна.
— Та я вже сказав, що ти хочеш нову сумочку. — Не сумочку, а конверт. Я знаю дивні смаки твоєї мами, тому буду рада грошам. Навіть якщо 1000 гривень подарують, і на тому спасибі. Усе краще, ніж десята сковорода чи скатертина
Життєві історії 0
— Люба, мама дзвонила, сказала, що хоче твій день народження відзначати на наступних вихідних, там якраз перше травня випадає… У них на дачі. — Вона хоче? А як
— Ну ти, доню, й даєш! Перший чоловік у тебе був хворий на всю голову, другого ти знайшла ще чуднішого! Набагато старший за тебе й з “причепом”, навіщо він тобі потрібен? Навіщо тобі чужа дитина? Я думала, ти порозумнішала, а ти
Життєві історії 0
Недалеко від їхнього будинку відкрився невеликий магазинчик “М’ясо на будь-який смак”, на дверях оголошення: “Терміново потрібен продавець”. Ніна подумала: — А чому б і ні? Я майже годину
— Ти он яка стала. Чому ти раніше такою не була? Я б не проміняв тебе на Свєтку. — Павло, давай ближче до діла. — Вона мені зраджує… Не можу, я пішов, щоб не наробити лиха. Знаєш, як боляче…. — Знаю, — Лариса дивиться впритул, — знаю, коли життя з тебе по крапельці виходить… кап, кап, кап
Життєві історії 0
Сукня була просто неймовірно красива. Лариса крутилася перед дзеркалом, розглядаючи себе з усіх боків. — Світланко, ти весь вечір якась невесела, — Лариса дивиться на подругу, яка прийшла
Ну, приїхали ми з Михайликом, з татом твоїм, з приводу Каті поговорити, щоб у них пожила дівчина. Ця, пава його, все хмурилася та мружилася. А я ж, як завжди, курей навезла, м’яса, олії, картоплі, цибулі, сала, ковбаски домашньої
Життєві історії 0
Ольга Петрівна прокинулася рано, ще до сходу сонечка, не спалося їй. Згадала, як говорила бабуся, ось мовляв, мріяла по молодості, доживу до старості, ух і висплюся. Вставати до
— У мене є варення грушеве, мед, пряники до чаю, цукерки начебто десь були. Якби я знала, що ви сьогодні прийдете, то що-небудь ще прикупила б… — запропонувала Світлана, намагаючись бути гостинною. — Гаразд, давай своє варення, і мед теж! — заявив він, як маленький король
Життєві історії 0
З ранкової задуми Світлану вивела мелодія вхідного дзвінка. Дзвонила мама, отже, знову треба чекати якогось підступу. Вже так склалося, що її з матір’ю пов’язували досить напружені стосунки, вони
У мангалі потріскували дрова, м’ясо шкварчало на шампурах, випускаючи апетитний сік. Усі були трохи напружені й чекали з нетерпінням розв’язання ситуації. Нарешті всі замовкли, й слово взяла Олена. — Мій дорогий Артемчику! Сьогодні не твій день народження і не наша річниця весілля, але я хочу зробити тобі подарунок, ти заслужив на нього, мій соколе. Хлопці, будь ласка, допоможіть
Життєві історії 0
Оленка ще раз піднесла телефон ближче до очей, намагаючись вгамувати тремтіння в пальцях, щоб роздивитися як слід цифри. Їх було багато, різних, вони плуталися, розбігалися, ховалися одна за

You cannot copy content of this page