Головна

Життєві історії

– Наталка, йди фотографуватися! – окликнула її нова подруга Ірина, енергійна вдова шістдесяти років, з якою вони познайомилися в гуртку малювання. Наталя радісно побігла до групи, яка вмощувалася для спільного знімка. Хто б міг подумати, що в її віці можна носити яскравий сарафан, ходити з розпущеним волоссям і сміятися як дівчинка? – А тепер селфі! – скомандувала Ірина, дістаючи довгу палицю для телефону. – І обов’язково викладемо в групу! Увечері, сидячи в номері, Наталя розглядала отримані фотографії.
Життєві історії 0
– То ти все-таки зважилася? – Володимир дивився на дружину з погано прихованим роздратуванням. – І що далі? Як ділити будемо? Наталя підняла очі. У них не було
— Мамо, може не чіпатимемо? Уля все-таки… — Що Уля? — перебила його мати. — У твоєї дружини зовсім немає смаку, і ти це прекрасно знаєш. Я просто намагаюся зробити ваш будинок затишнішим. Уляна стиснула зуби. Це була її картина — пейзаж, куплений на першу премію на роботі. І місце для неї вона вибрала сама, довго продумуючи інтер’єр вітальні.
Життєві історії 0
— Уля, ну як ти могла забути купити оливки? Мама їх так любить у салаті! — Аня сплеснула пакетом з продуктами, показово зітхаючи. Уляна промовчала, витираючи руки кухонним
Вона подзвонила для пристойності. Тиша. Ще раз. Тиша. — Бачите? Я ж казала! — театрально сплеснула руками жінка. — Двері серйозні, — присвиснув Валера, оглядаючи замок. — Тут не півтори, а дві тисячі вийде. — Що? Ми ж домовлялися… — Або дві, або шукайте іншого фахівця.
Життєві історії 0
— Ольго Григорівно, я взагалі-то розлучилася з вашим сином, і вам нема чого робити в моїй квартирі! — Як ти розмовляєш зі старшими? Я маю повне право заходити!
Увійшовши в передпокій, хлопчик завжди кричав: — Тітонько Юля, де мої капці? Так, саме кричав. І його абсолютно не хвилювало, що, можливо, спить його двоюрідна сестра. Хоча капці завжди стояли на видному місці. А потім слідувало друге важливе питання: — Коли будемо їсти?
Життєві історії 0
— Що, прямо з ложечки погодувати? — з підколом запитала Юля сестру на прохання погодувати дванадцятирічного племінника Артема. Вони жили в сусідніх будинках. — Тільки не треба бруду!
— Зачекайте! Фотографії, плітки про мою хворобу…? — Та це було нескладно! — недбало махнула рукою Мілана. — Шкода, що не допомогло. А я ношу дитину від Андрія і не збираюся ні позбуватися її, ні виховувати дитину одна. — Дитину?!
Життєві історії 0
— Та відпустіть ви, нарешті, Андрія! Скільки можна його мучити? — зло кинула незнайома дівчина, зробивши крок назустріч Вірі у дворі будинку. — Що значить «відпустіть»? Ви хто
— Я відмовляюся тебе розуміти! — Олю охопили емоції. — Грошей немає, кредитів повно! Скільки не працюй, все одно не вистачає, а вона тут з себе мученицю грає! Софіє, а скажи чесно, якщо цей гуляка повернеться, ти його приймеш? — Так, — шкидко відповіла Соня, схаменулася, але було пізно. Оля бушувала ще хвилин двадцять, потім плюнула, обізвала Софію всіма словами, які змогла придумати, і пішла, голосно грюкнувши дверима!
Життєві історії 0
— Даню, це ж навіть не зрада! — плакала Софа в трубку. — Тільки не треба перебільшувати! Ну, зустрів я жінку, закохався. Нічого страшного в цьому немає, звичайна
— А онучку ти побачити не хочеш? — чіплялася за соломинку Ольга. — Надішли мені її фотографію, я обов’язково їх подивлюся. Коли в месенджері з’явилися дві сині «галочки», Оля завмерла. Мама відкрила фотографію і через кілька секунд надійшла відповідь: — Схожа на батька. Нічого нашого в цій дівчинці немає.
Життєві історії 0
— А як же я? — билася в істериці Ольга. — Про мене ви хоч раз подумали? Мені ви хоча б раз допомогли? Ти, мамо, завжди дбаєш про
— Ти спеціально це зробила? — прошипіла Марі так, щоб ніхто не чув, коли вітання стихли. — У якому сенсі? — здивувалася Олена. — Вмовила Макса одружитися з тобою і оголосити про це в день мого знайомства з батьками Слави. — Ми взагалі про це не думали, — здивовано відповіла Олена. — Це стосується тільки нас з Максом і його батьків… — Так я тобі і повірила.
Життєві історії 0
— Ти спеціально це зробила?! — закричала дружина Слави. — Заздриш, що я перша народила! Але у мене дочка, а ти, значить, спадкоємця народжуватимеш?! Все розрахувала, гадина! Олена
— Не посміють, — похитала головою Настя. — Повір моєму досвіду, деякі плазуни і не на таке здатні! Коротше кажучи, стій на захисті свого майна, як Атланти, що небо тримають! А то опинишся на вулиці! Настя свою позицію з подачі Наталки позначила чітко, хоча продавити її думку намагалися всі сім років, що вони були з Олегом одружені. Але не тільки на квартирі світ клином зійшовся.
Життєві історії 0
— Якби не ти з твоєю матусею, ми з Олегом до цього дня були б одружені і жили б щасливо! Але я ж вам поперек горла стала! І
— Ах ти негідник, — прошепотіла Ніна і почала з подвоєною швидкістю скидати документи і речі в картату сумку. Сумка чекала чоловіка на порозі. А ще на нього чекала чергова, цього разу остання, прочуханка, під час якої Ніна докопалася до правди. Як виявилося, у Жені вже три роки була коханка — та сама колега.
Життєві історії 0
— Я ж не винен, що у мене важкі часи і маленька зарплата, — ображався чоловік. — Ти теж міг би або підшукати краще місце, або навіть на

You cannot copy content of this page