Головна

Життєві історії

Останні місяці були важкими для них обох – народження сина, безсонні ночі, постійна метушня. Але щоб так прямо, в обличчя… – Я сказав, що соромно, – повторив Сергій, знизивши голос, немов боявся, що хтось почує. – Подивися на себе, Оля. Ти зовсім занедбала себе після пологів. Живіт висить, волосся недоглянуте, одяг… ця розтягнута кофта. А ми запрошені в ресторан на корпоративний Новий рік. З колегами, з начальством. Я не хочу, щоб наді мною сміялися.
Життєві історії 0
– Що? – Ольга завмерла, все ще тримаючи в руках пакет з продуктами, які щойно принесла з магазину. Її голос затремтів, хоча вона намагалася говорити спокійно, але всередині
— Уявляєш, квіти принесла їй якась тварюка! — скаржився він. — І ремонт вона зробила. І на побачення вона ходить! — А тобі що? Ви ж розлучилися, — знизав плечима друг. — Та не в цьому справа! — підвищив голос Костя. — Вона ж… ну… моя колишня дружина. Як це виглядає? — Як самостійна жінка, яка живе далі. — Вона ж ніколи… вона ж без мене… — він замовк. Друг ледь посміхнувся: — Ось воно що. Ти думав, що вона без тебе пропаде?
Життєві історії 0
— Уявляєш, квіти принесла їй якась тварюка! — скаржився він. — І ремонт вона зробила. І на побачення вона ходить! — А тобі що? Ви ж розлучилися, —
— Чому підлога не вимита? А де вечеря? — Гліб кинув портфель на диван і оглянув дружину. — Ти взагалі перестала за собою стежити?!… Марина розгублено завмерла біля плити. На годиннику вже дванадцята, а вона, як дурочка, чекала чоловіка з гарячою вечерею. Зараз від нього несло чужим парфумом — тонкий, дорогий аромат, зовсім не схожий на її улюблені ванільні парфуми. — Гліб, я дзвонила тобі весь вечір. Де ти був? — вона намагалася, щоб голос звучав рівно. — Набридла своїми допитами! — він роздратовано махнув рукою. — Затримався на роботі, ясно?
Життєві історії 0
— Чому підлога не вимита? А де вечеря? — Гліб кинув портфель на диван і оглянув дружину. — Ти взагалі перестала за собою стежити?!… Марина розгублено завмерла біля
– Ти збираєшся піти в цій сукні? – здивувався Павло. – А що? – занепокоїлася Юлія, – мені не личить? – Тільки не ображайся … Ти трохи набрала зайвого, – нерішуче промовив він… Юлія зітхнула і зняла гарну обновку, куплену спеціально для цього випадку. Павло ще три місяці тому сказав, що він візьме її з собою на корпоратив, і вона мала час підготуватися.
Життєві історії 0
– Ти збираєшся піти в цій сукні? – здивувався Павло. – А що? – занепокоїлася Юлія, – мені не личить? – Тільки не ображайся … Ти трохи набрала
Дар’я Кирилівна пригубила кави і відчула на язиці пекучий смак якоїсь хімії. Вона стрімголов кинулася у ванну, прополоскала рот. Власне відображення дивилося на неї з дзеркала з переляком, і було чого лякатися! «Спочатку гидоти потайки, тепер отрута в каві… До чого ще може дійти моя невістка?» – подумала Дар’я Кирилівна. Ще до весілля Олександр попередив наречену: – Жити будемо з моєю мамою. У неї слабке здоров’я, я буду переживати, якщо мене не буде поруч.
Життєві історії 0
Дар’я Кирилівна пригубила кави і відчула на язиці пекучий смак якоїсь хімії. Вона стрімголов кинулася у ванну, прополоскала рот. Власне відображення дивилося на неї з дзеркала з переляком,
Андрій мимоволі посміхнувся, але як тільки подивився на Валерію, посмішка відразу зникла з обличчя: — Чого не їси? — не піднімаючи голови, запитала Валерія і поклала в рот величезний шматок м’яса, — Ти якийсь кволий. Я таких не люблю, — скривилася дівчина. — Та щось не хочеться, — спробував викрутитися молодий чоловік, — я вдома поїв. — Навіщо? — здивувалася Лера.
Життєві історії 0
Андрій сів за стіл і крадькома поглянув на Валерію, яка сиділа навпроти. Молодих людей, мабуть, спеціально так посадили, щоб вони добре розглянули одне одного. Хлопцеві не подобалося те,
Що там такого у баби Галі з сином сталося, через що вони зовсім не спілкувалися, Ася не питала. Вона взагалі зайвих питань не задавала: їй своїх турбот вистачало, щоб ще чужі на себе звалювати. – І що ти з нею возишся? – бурчав чоловік. – Краще б дівчинку як слід виховувала. Він досі так її і називав: дівчинка. Три роки минуло, а чоловік так і не визнав Олю. Самостійно дочекатися довгоочікуваного стану у Асі не виходило. І після п’ятого невдалого ЕКЗ вона запропонувала усиновити дитину.
Життєві історії 0
Спадщина впала як сніг на голову: Ася нічого такого не робила і тим більше не просила. Сусідка, баба Галя, кілька років тому зламала ногу, і Ася купувала їй
Ірина вже довгий час лежала в непритомності. Бліда, схудла жінка більше схожа на манекен, ніж на миловидну жінку, якою вона була раніше. Нарешті вона поворухнула рукою і з трудом відкрила очі. В ту ж хвилину до неї підбігла медсестра, а потім і кілька лікарів. — Прокинулася? Ну, слава Богу, значить, жити будеш. Якщо ти мене чуєш, стисни мою руку. Літній лікар ще щось їй говорив, а Ірина беззаперечно виконувала все, про що він її просив. Потім до неї знову підійшла медсестра, зробила укол, і Ірина знову занурилася в сон, але цього разу жінка прокинулася через кілька годин.
Життєві історії 0
Ірина вже довгий час лежала в непритомності. Бліда, схудла жінка більше схожа на манекен, ніж на миловидну жінку, якою вона була раніше. Нарешті вона поворухнула рукою і з
Лідія сиділа на кухні і колупала ложкою гречку, яка, здавалося, дивилася на неї з докором. “Ну і що, знову сама з собою?” — промайнула думка. Чоловік затримувався на роботі. Точніше, так він сказав. А насправді — Лідія знала: якщо людина приходить з сяючими очима і «випадково» пахне чужими парфумами, значить, робота там, де вона не значиться в бухгалтерії. Але зараз мова була не про це.
Життєві історії 0
Лідія сиділа на кухні і колупала ложкою гречку, яка, здавалося, дивилася на неї з докором. “Ну і що, знову сама з собою?” — промайнула думка. Чоловік затримувався на
Пів року тому все було інакше. Вони з Льошею, Мариною і Костею заробляли приблизно однаково – плюс-мінус п’ять тисяч, дурниця. Скидалися на піцу порівну, ділили рахунок у кафе на чотирьох, ніхто не рахував чужі гроші. А потім Дар’я захистила диплом, отримала підвищення, перейшла в інший відділ. І її зарплата зросла в чотири рази. Не в півтора. Не в два. В чотири. Вона сама не відразу зрозуміла, що змінилося. Перші пару місяців жила по-старому. Відкладала на чорний день, купувала продукти за акціями, зважувала кожну покупку дорожче тисячі. Звичка. А ось друзі зрозуміли відразу. Ніби у неї на лобі загорілася неонова вивіска: «Тепер я мільйонерка, налітай».
Життєві історії 0
“— Даша, виручи п’ятисоткою? Грошей немає, а бензин на нулі”, — голосове повідомлення від друга закінчилося. Дар’я мовчки відкрила додаток банку, натиснула на кнопку переказу. П’ятсот гривень полетіли

You cannot copy content of this page