Життєві історії

— Ми ж домовлялися зупинитися на двох дітях, — не особливо радісно сприйняв новину дружини Матвій. – Софійці п’ять років, Данилкові — три, може їх спочатку на ноги

— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став? — хмикнула Валя і знову повернулася до екрана

Андрійко покохав Віту без тями, зовсім втрати голову та здоровий глузд. І його, на відміну від багатьох чоловіків, зовсім не бентежила наявність у неї синочка. Андрійко й сам

Тетяні останнім часом було дуже непросто, оскільки довелося справлятися самотужки з серйозними труднощами. Спочатку син в дорожню пригоду на мотоциклі потрапив, і після тривалої реабілітації ще залишалася кульгавість.

— Лідо, — спитала якось Ірина Вікторівна невістку, — а що ти своїй мамі зазвичай даруєш? Свекруха була енергійною жінкою п’ятдесяти семи років, яка жила у власному сільському

— Ну от, приїхали… — важко зітхнув Дімка, тримаючи в одній руці валізу, а в іншій — руку дружини. Аня, мружачись від сонця, вдивлялася у ворота старого дачного

— Я до бабусі поїду! Ви мене не розумієте, тільки Вадика свого любите! — Юлю, ну ж Вадим ще маленький, а тобі вже скоро шістнадцять! — І що,

Квартира, яку Валентина Сергіївна з чоловіком отримали ще у вісімдесяті, давно стала тісною для трьох поколінь родини. Але що поробиш? Донька з чоловіком і внучкою переїхали до них

— Мені напрочуд образливо, що батьки так чинять, і, звісно ж, ще більше образливо, що чоловік так каже зараз. Ну і те, що він виявився правий, теж прикро,

Тетяна Андріївна сиділа в кріслі на другому поверсі котеджу. Лузала насіння й акуратно плювала лушпиння в чашку. На годиннику вже п’ять, скоро всі зберуться, вона чашку відставила, встала,