Головна

Життєві історії

Здається, що вже дорослі люди, але насмішки в її бік лунали все частіше. А сьогодні все вийшло за межі. День почався як завжди. Всі розсілися, перший урок. Ніна не любила бути на загальному огляді, тому запитала: — Галина Андріївна, можна я тут відповім? Тут же почулося: — Новікова боїться, що біля дошки всі побачать, скільки латок у неї на сукні. — Та ні, вона боїться, що сукня не витримає такого навантаження і просто розвалиться. Фрази кидали і дівчата, і хлопці. Клас сміявся, і Галині Андріївні ніяк не вдавалося заспокоїти їх. — Новікова, а як ти на випускний підеш? У нас начебто немає магазинів, де продають підзаборним.
Життєві історії 0
Останній рік виявився для Ніни найскладнішим за весь час навчання в школі. Якщо раніше хтось ще замислювався про навчання, то в випускному класі всі, здавалося, забули, навіщо вони
— Мамо, он та дівчинка! — Яка дівчинка? Про що ти, Аліса? — Ну та, мама яка ходить в гості до тата. Пам’ятаєш, я тобі казала? Карина повернула голову в бік дітей, які гралися в пісочниці. Серце стиснулося, а потім кубарем покотилося кудись вниз… Але вона, звичайно ж, не показала, що щось не так. Навіть посміхнулася дочці. — Сонечко, ну і що? У тата багато клієнтів, він же художник… — Так, тільки ця дівчинка сказала мені, що скоро забере нашого тата! — заплакала Аліса.
Життєві історії 0
— Мамо, он та дівчинка! — Яка дівчинка? Про що ти, Аліса? — Ну та, мама яка ходить в гості до тата. Пам’ятаєш, я тобі казала? Карина повернула
Яна штовхнула двері квартири плечем, притискаючи до грудей конверт з новонародженим Дімою. Жовтневий вітер встиг залізти під куртку, і тепер хотілося тільки тепла, спокою і тиші. Пологовий будинок залишився позаду, а попереду була її квартира — та сама, що дісталася від бабусі і була оформлена на Яну. Тут кожен куток знайомий, кожна тріщинка на стелі нагадувала про минуле. Тут мало бути безпечно.
Життєві історії 0
Яна штовхнула двері квартири плечем, притискаючи до грудей конверт з новонародженим Дімою. Жовтневий вітер встиг залізти під куртку, і тепер хотілося тільки тепла, спокою і тиші. Пологовий будинок
Картку Павло попросив у середу, за сніданком. Голос правильний — стурбований, але не панічний. — Катя, корпоративний платіж горить, мою картку заблокували, на два дні всього, виручай. Я витерла руки об фартух, дістала картку з гаманця. Павло взяв її швидко, ніби боявся, що передумаю, і поцілував у маківку. — Дякую, рідна, ти як завжди виручила. Двадцять років шлюбу навчили мене не задавати зайвих питань. Я довіряла. Або робила вигляд.
Життєві історії 0
Картку Павло попросив у середу, за сніданком. Голос правильний — стурбований, але не панічний. — Катя, корпоративний платіж горить, мою картку заблокували, на два дні всього, виручай. Я
У вітальні стояв Дмитро. Не сидів, не ходив — саме стояв, по-військовому випрямившись, зі схрещеними на грудях руками. — Нам потрібно поговорити, — сказав він сухо. Я повільно поставила сумку на тумбу. — Я сьогодні бачився з Андрієм, — продовжив він. — Вони з дружиною давно живуть на роздільному бюджеті. Кожен сам за себе. І знаєш, у них все чесно. По-дорослому. Я зняла пальто, акуратно повісила на вішалку. — І до чого ти хилиш?
Життєві історії 0
Я увійшла в квартиру пізно, втомлена до оніміння в ногах. Зняла туфлі біля порога — і відразу відчула: повітря якесь важке, ніби перед грозою. У вітальні стояв Дмитро.
— Максим, Сергій, вечеряти! — покликала Наталя сина та чоловіка. Хлопчик вибіг зі своєї кімнати розпатланий, у футболці, забрудненій фломастерами — мабуть, працював над шкільним проектом. Він швидко вмився і сів за стіл, потягнувшись до хліба. — Зачекай на тата, — м’яко зупинила його жінка.
Життєві історії 0
Наталка поставила на стіл тарілку зі смаженою картоплею, але відразу ж відсмикнула руку — сковорідка виявилася занадто гарячою. Пальці злегка почервоніли, але біль був терпимим. У повітрі стояв
— Мамо, ви народжували для себе, а не для мене, отже, і возіться зі своїм Женькою самі. А мені потрібно виспатися перед навчанням. — Глібе, ну я ж не так часто тебе прошу. Всього один раз його до школи відвести. Все-таки перше вересня, всі будуть з батьками… — В тому й справа, що з батьками, — перебив Марину син. — А де були мої, коли у мене були лінійки?
Життєві історії 0
— Мамо, ви народжували для себе, а не для мене, отже, і возіться зі своїм Женькою самі. А мені потрібно виспатися перед навчанням. — Глібе, ну я ж
Лера і влітку на дачі була наїздами і тільки з компанією. Вони не відразу і зрозуміли, що у неї є дочка, та й то по грубих окриках. — Емма, куди пішла, йди додому грайся, погода погана! — Які тобі гості, ти спочатку навчися поводитися! — Емма, ану швидше принеси одноразові тарілки і виделки, і щоб я тебе не бачила, тут дорослі розмовляють!
Життєві історії 0
Три дні за вікном було дуже шумно — сусідка знову привезла на дачу велику компанію на свята. Тим більше, що і з погодою пощастило, такі сонячні дні рідкість
Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. – Знеболююче випий, ось! – колега співчутливо простягнула баночку з таблетками. – Від усього допомагають. Не допомогли. До вечора Ользі стало зовсім зле. Ледь відкривши двері додому, жінка практично ввалилася в квартиру, а потім і зовсім осіла на підлогу. І без того маленька і субтильна, скорчившись на килимку біля порога, вона нагадувала безпритульну собачку. – Пашо, виклич лікаря…
Життєві історії 0
Того дня живіт почав боліти ще вдень. Біль потихеньку наростав, а Ольга все намагалася відволіктися, перекладаючи з місця на місце папки з робочими документами. – Знеболююче випий, ось!
Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть, що найкраще схованка, щоб заховати, це покласти на видному місці. Паспорт, пенсійне, кілька договорів по кредитах, документи на будинок… І між ними – тонкий листочок, що свідчить про те, що у її чоловіка є ще одна дитина. Люба відняла дату народження від поточного року, звично ворушачи губами і промовляючи про себе цифри – з усним рахунком у неї завжди були проблеми. І немов зарубку на косяку поставила: дванадцять років.
Життєві історії 0
Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть, що найкраще схованка, щоб заховати, це покласти на видному місці. Паспорт, пенсійне, кілька договорів по кредитах, документи на будинок…

You cannot copy content of this page