— А ось так! Мене інше дивує: станеш Любі говорити про її Славка, а вона на захист грудьми кидається. Він об неї ноги витирає, нічого не цінує — ні сім’ю, ні дітей, ні нашу з чоловіком допомогу, зате для дочки він ідеальний
Ніна Вікторівна з чоловіком живуть у власному будинку за містом, а їхнє міське помешкання тепер зайняла родина доньки Люби: зять та двоє онуків. І, зізнатися чесно, зятем жінка
І того ж вечора чоловік примчав до Яни в супроводі своєї матусі. Навіщо? Вмовляти залишити дитинку. — Ти ж стільки заради цього перенесла, – почала канючити свекруха. – Стільки грошей було заплачено, та й ти вже не молоденька. Якщо не хочеш виховувати, то нам віддай
— А от про гроші, зрозуміло, що я сказала лише жартома. Ось такий злий жарт вийшов, — зітхає Яна. — Зате тепер моє ім’я колишній чоловік і його
— Ну ось, будинок. Ось сад. Бажаємо родючої землі та гарного врожаю! – подружжя було щасливе, що позбулося дачі. — Не шкода тобі? – запитала Тамара в чоловіка, коли вони їхали у свій новий дім, вручивши ключі сестрі. — Ні. Нехай Дарина і Катя щасливо там живуть. А в нас час відпочинку
— Вихідні минули, а ми навіть не присіли, — Тамара, втираючи піт з чола, кинула погляд на свого Юру. — Ну, начебто все зробили. Зараз я садові інструменти
— Скажи, – запитала вона, – а ти справді так сильно кохаєш Андрія, що готова проміняти вільне життя на ось це ось усе, – вона обвела рукою будинок і двір. І в селищній школі готова працювати? І всю зарплату матері віддавати? І на цьому городі, хай йому грець, гарувати?
— Валю, ми з татом плануємо ці вихідні на базі відпочинку провести. Ти ж поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе
— Ну якщо це курорт, чому самі готувати мусимо? — питає Орися. Та й Галина з Вірою розгубилися. — От! От, шановні пані, в цьому й полягає спеціальна програма. За садибою треба доглядати й прибирати, город поливати й полоти. А от ще вікна б помити, та там он діляночку перекопати
Охайний та свіжовиголений пенсіонер якого звали Борис Семенович Загребельний, з’явився перед вербівчанами як новоспечений мешканець. Швидко обжився, вивчив всю прилеглу сільську територію й познайомився з усіма. Він у
— Я не хочу, щоб моя кохана жінка виглядала як бегемот, тому, — він зробив багатозначну паузу й оглянув Елю з ніг до голови, — тобі доведеться багато тренуватися, моя радість. Набрала ти, звичайно, зайвої ваги, нітрохи не менше того самого, великого звіра з Африки
— Ну що, поправилася? — Талії не обхопити, і ззаду в тебе, як у трактора, корпус?! Чоловік по-хазяйськи поплескав Елю по сідницях і захихотів, задоволений своїм жартом. —
Свекруха моя живе за 15 хвилин пішої ходи від нас. У неї Максим вечорами й «провітрював мізки» за щедро накритим столом. Я вважаю, що з боку чоловіка це непорядно, поводиться він як щур: ми з донею їмо вівсянку на воді, а у своєї матері чоловік і батько стейки телячі їсть та червону рибку
— Я дивлюся, а він справді збирається і йде! — злиться Дарина. — Причому спокійнісінько так, потім прийшов, наче нічого й не було, дочку на руки підхопив, пішов
«Напевно, вже північ, може краще піти додому», думала жінка, але втомлене за день тіло не хотіло відриватися від лавки, і сон тихо гладив повіки, заліплюючи їх лінню. Було так тихо і затишно, Люда дрімала під шелест листя і навіть не злякалася, коли на стіні з’явилася темна тінь
У Людмилиному мозку, злість на чоловіка палала мов чорна свічка, затягуючи свідомість димом розпачу. Мабуть, саме цей вогонь і заманив її у нетрі незнайомого села. За якісь миті
Тітка пішла з життя спекотного літнього дня. І Ліза могла не дивитися на календар, вона й так знала, яке число. Прокляте 28 липня
Як зʼявився Василь у їхньому селі — справді ніхто точно не знав. Принаймні, Ліза точно не знала, хоч і чула про нього різні пересуди. Спочатку до її дитячих
— Я ненадовго. Ти не думай. У мене в Києві все налагоджено. Життя своє. Але тиждень хочу побути вдома. З дітьми. Сподіваюся, це не проблема? — Як ти собі це уявляєш? Будемо спати втрьох? — Я на дивані можу, у вітальні. Слухай, ти б не противилася! Я не розлучалася з Вадиком. І прописана тут. Але, думаю, ти й так це знаєш
Коли дружина Вадима втекла з коханцем, залишивши йому двох малих дітей, він зблизився з Ритою. Вони знали одне одного змалку — росли в одному дворі. Рита давно й

You cannot copy content of this page