Головна

Життєві історії

Іра ніколи не думала, що її шлюб з Мішею закінчиться настільки некрасиво.  Три роки спільного життя, що здавалися безхмарними, в одну мить зруйнувалися, немов картковий будиночок.
Життєві історії 0
Іра ніколи не думала, що її шлюб з Мішею закінчиться настільки некрасиво. Три роки спільного життя, що здавалися безхмарними, в одну мить зруйнувалися, немов картковий будиночок. Все почалося
— Я нікуди не поїду… — невиразно шепотіла жінка. — Це мій дім, і я його не покину. — в її голосі дзвеніли непролиті сльози. — Мамо, — промовив чоловік. — Ти ж бачиш, що я не зможу доглядати за тобою тут… Ти повинна це зрозуміти. Олексій був сумним. Він бачив, що мати переживає і дуже хвилюється. Вона сиділа на старенькому продавленому дивані сільської хати свого рідного села.
Життєві історії 0
— Я нікуди не поїду… — невиразно шепотіла жінка. — Це мій дім, і я його не покину. — в її голосі дзвеніли непролиті сльози. — Мамо, —
— З Андрієм розлучилися. Він її кинув, виїхав, забрав свою частку з орендованої квартири.  Свєта одна не потягне оренду, та й робота у неї не склалася. Обіцяли золоті гори, а фактично — копійки. Вона повертається до мами. Ольга повільно поклала виделку на тарілку. — До мами? Тамарі Іванівні майже сімдесят років. Вона ж на пенсії.
Життєві історії 0
Підвищення прийшло в кінці березня, коли за вікном ще лежав брудний сніг, але в повітрі вже відчувалося наближення весни. Ольга сиділа в кабінеті начальника і дивилася на конверт
— Надовго прийшла? В гості чи як? — не витримала мати. — І те, і інше, — сказала дочка, дивлячись матері в очі. — Як це розуміти? — Полю хочу у тебе залишити. Шкода в ясла віддавати, три місяці від народження. 
Життєві історії 0
Поля потрапила на виховання до бабусі незабаром після народження. Коли мама принесла її в село морозною і сніжною зимою, в натопчену хату. Їх оточили діти. Це були хлопці
— Хитрун! — прошипіла вона, немов спіймавши на брехні. — Вирішив сховати все у себе? Ну що ж, подивимося, як ти сховаєшся від мене. Вона чекала моменту, коли будинок зануриться в тишу, коли прислуга піде, а Тимур відправиться в спортзал. 
Життєві історії 0
Серце Віки шалено билося в грудях, ніби відраховувало останні секунди перед вибухом блискучого майбутнього, повного розкоші, шовкових суконь і вічних захоплень. Кожен удар пульсу був немов відгомін майбутнього
Жінка була владною, звикла висловлювати думку з будь-якого приводу. — Свєта знову в салон зібралася? — запитала свекруха в Ігоря, коли невістка пішла в душ. — Ну так, до майстра на манікюр, — відповів син.
Життєві історії 0
Світлана стояла перед дзеркалом у спальні, акуратно розподіляючи крем по обличчю. Літній день тільки починався, а в квартирі вже відчувалася задуха. За вікном липневе сонце нещадно палило асфальт,
Якось дочекалася обідньої перерви, відпросилася, пославшись на погане самопочуття, але поїхала не додому, а до Генка на роботу. Катя підійшла до його кабінету і, повторюючи про себе заздалегідь підготовлені слова, відкрила двері.  Генка стояв до неї спиною і цілувався з жінкою…
Життєві історії 0
Катя сіла на диван і розплакалася. Хтось торкнувся її за плече…   …Катя з Генкою зустрічалися два роки. Мама Каті вже почала переживати, що дочка втрачає час з
– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? – Це випадково вийшло, – невчасно випалила Вероніка. – Навіщо ви взагалі полізли робити цей дурний тест? – Ага, йшла, впала, залетіла, і так двічі, – єхидно кивнула Ніна Альбертівна невістці. – Господи, яка ганьба, мій син – рогоносець…
Життєві історії 0
– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? –
Оля підвелася на лікті і запитально подивилася на чоловіка. – Це хто? – Міша. – Це той, у якого дружина Оксана і діти-близнюки? – Ага. – І куди це ми їх чекаємо? – Оля трохи нахмурила брови і підняла підборіддя. – Сюди, куди ж іще! – А мене спитати?
Життєві історії 0
– Нарешті ми тут, – видихнув молодий чоловік, поставивши на підлогу кімнати сумки з речами. – Я чекала відпустки тільки заради цього моменту, – відповіла йому дружина і
Відкривши двері в кабінет, Олена сказала: — Костя, я йду. Чоловік, навіть не поглянувши на неї, пробурмотів: — Добре-добре, ти тільки недовго. Я вже закінчую, за стіл будемо сідати. Олена втомлено промовила: — Ти не зрозумів, Костя. Я назавжди йду. Зовсім. Я втомилася жити чужим життям з одного тільки почуття обов’язку. 
Життєві історії 0
Із самого ранку Олена готувала. Салати, гаряче, нарізки, бутерброди. Торт вона спекла ще напередодні, зараз тільки прикрасила його. Багатогодинне стояння на кухні вимотало жінку до межі. Коли нарешті

You cannot copy content of this page