Головна

Життєві історії

— Мені п’ятдесят сім, Вова. Куди мені тепер? — її голос затремтів вперше за всю розмову. — Ти впораєшся, — він нарешті наважився подивитися їй в очі. — Ти завжди була сильнішою за мене. — Хіба я про це питала? — Тридцять років, Володя. Сьогодні рівно тридцять років, як ми розписалися. Він кивнув, ковтнувши клубок у горлі. — Марина, я… — Іди, — вона відвернулася. — Просто іди. Аня чекає.
Життєві історії 0
Дзвін кришталю розрізав тишу кухні. Марина повільно опустила руки в раковину, відчуваючи, як осколки келиха, подарованого на двадцятиріччя весілля, впиваються в подушечки пальців. — Зібрався? — її голос
— Доброго ранку, — сказала свекруха, ніби вони домовилися прийти на чай. — Ми не надовго. Всього на пару місяців. Поки квартира продається. Євгенія нічого не відповіла. Тому що слів не було. Зовсім. — Женечко, — втрутився Петро Павлович, — ти нас вибач, ситуація… ну не в нашій владі. 
Життєві історії 0
— А ось тут би шафа від нашої стінки стала, — мрійливо промовила Маргарита Аркадіївна, оглядаючи вітальню. — Треба тільки крісло прибрати, воно все одно незручне. Або куди
Проживши з дружиною сім років, зрозумів, нічого хорошого в сімейному житті немає. Одні сварки, лайка і скандали. — Кирило, даремно ти так говориш, — переконував його друг Степан, — сімейне життя для чоловіка важливе: завжди ситий, доглянутий, пещений, — посміхався він, як кіт, пояснюючи другові позитивні сторони.
Життєві історії 0
Коли Кирило розлучився з дружиною, вирішив для себе раз і назавжди, більше не одружуватися. Проживши з дружиною сім років, зрозумів, нічого хорошого в сімейному житті немає. Одні сварки,
— Максим? Ти вдома? — У темряві Дарина потягнулася до вимикача, але раптом хтось доторкнувся до її руки. — Не потрібно, не вмикай світло, — почувся голос чоловіка. — Ой, ти мене налякав! — здригнулася жінка. — Чому не вмикай? Темно ж. Я нічого не бачу.
Життєві історії 0
Увійшовши до квартири, Дарина завмерла на місці. Вона вважала, що чоловік зустріне її після тривалого відрядження, але в передпокої нікого не було. — Максим? Ти вдома? — У
Дівчина їй зовні не сподобалася. Син у неї хоч куди! Червоніший за червоне сонечко, ясніший за ясний місяць. Будь-яка піде за нього! А тут якась… замарашка.  Прикро за Вітеньку стало. Хотілося б гарних онуків, а не рудоволосих. Перша зустріч пройшла не дуже добре.
Життєві історії 0
Анна ніколи не довіряла своєму чоловікові. Тому їй доводилося розраховувати тільки на себе. Так вже склалося в їхньому сімейному житті. Чоловік Віктор був гарний, як маків цвіт. А
— Мамо, припини зараз же! — Дмитро стукнув кулаком по столу, від чого прилади підстрибнули. — Досить! — Я припиню, коли ти нарешті прозрієш! Подивися на її сім’ю — всі вони тільки й чекають, коли ти почнеш їх забезпечувати!
Життєві історії 0
Кришталь весело дзвенів, гості посміхалися, а Марія не могла відвести очей від чоловіка. Дмитро, тепер уже офіційно її чоловік, сяяв від щастя. Весілля вдалося на славу — затишний
У кухні зависла тиша. Петро вийшов з балкона, запах диму тягнувся слідом. Валентина дивилася на сина так, ніби бачила його вперше. — Ти мені казав… — почала вона. — Ти мені казав, що все добре. Що Настя молодець. Що Саша щасливий. Ти брехав мені, Пашо? — Я не хотів вас засмучувати.
Життєві історії 0
Двері Настя відкрила не відразу. Стояла з ключами в руці, ніби не впізнавши дзвінок. Пальто мокре, парасолька в краплях, на пакеті з молоком — надірвана ручка. Вечір добігав
— Я… не хотів тебе засмучувати, — він раптом вдарив кулаком по стіні, від чого Анна здригнулася. — Чорт! Я не міг просто взяти і сказати! — Сказати що, Ігор?! — вона зробила крок вперед…
Життєві історії 0
— Мамо, я хочу їсти! — Оля потягнула Анну за поділ футболки, поки та перебирала порожні пакети на кухні. Анна стримала зітхання. У холодильнику — пакет молока, паштет
— А що відбувається? Ти кричиш так, що тебе чутно навіть у ліфті, — здивовано запитала вона у чоловіка. — Та як тут не кричати! Мати дзвонила, таку нісенітницю несла, просто дивно, як у її голову таке могло прийти, — відповів Олег. — Ти, по-перше, заспокойся. Подивися, он весь червоний став. Тепер тиск підскочив. А по-друге, що ти свою матір не знаєш? 
Життєві історії 0
— Не буде так, як ти хочеш, мамо! У мене в голові не вкладається те, що ти зараз пропонуєш, — почула Рая гучний голос чоловіка, ледь відкривши двері
Діти теж матері висловлювали свої невдоволеня. — Чому я дрова рубати повинен, а він рівняння вирішувати? — обурювався Семен. — Ну, сядь вирішуй, коли хочеш, — посміхалася Клава. Семен брав до рук підручник, сидів над ним хвилин п’ять, потім закривав його та в серцях і говорив: — Яка дурниця, я і справді краще піду дрова рубати!
Життєві історії 0
Клава і сама не знала, як у них з Васею вийшов такий розумний синок. Вони обоє закінчили тільки дев’ять класів, і то завдяки доброті вчителів. Кожному своє, як

You cannot copy content of this page