— Галино Матвіївно, у мене на ці вихідні були свої плани, — вона все ще намагалася утримати розмову в рамках пристойності, хоча це ставало все важче. — Плани? Свекруха картинно підняла брови, і в її голосі пролунало таке щире здивування, ніби Світлана повідомила про намір полетіти на Місяць.
— Ну що, голубонько, відпочиваєш? А я ось з самого ранку на ногах, справ не злічити, а допомогти нікому, — голос Галини Матвіївни, що пролунав слідом за дзвінком
— А ти мене не обманюєш? — засумнівалася Наталя. — Та ні, звичайно! Наталко, ми ж з тобою родичі. Як я тебе обдурити можу, чесне слово! З мене шуба. Вибереш сама, а я оплачу. Наталка на свій страх і ризик полізла в скарбничку чоловіка і забрала звідти гроші. Гена був щасливий, обіцяв протягом 2-3 місяців повернути всю суму.
— Розлучатися через цю дрібницю? Вово, ти що, з глузду з’їхав? Ти реагуєш так, ніби я тебе зрадила. Я лише позичила братові гроші, які ми відкладали. Ну, якщо
— Ти помітила? — сказала Аріна, коли Настя зникла за дверима. — Вона як під гіпнозом! Мишко-Мишко — золотий! І більше їй нічого не цікаво! Навіть на нову колекцію сумочок не відреагувала! — А чого їй реагувати? — Мілана скривилася. — Вона ж сказала, що Мишко їй уже з цієї колекції три штуки купив, а решта їй не сподобалися! – Подарунками їй критичне мислення відключає! Потрапила наша Настуня в тенета до страшного павука!
Вона кинула йому в обличчя фотографії… – Я тобі так вірила! А ти! Як ти взагалі міг так вчинити зі мною? Там на фото дати! Це було кілька
— Ти б знайшов собі дівчину, яка б тобі дитину народила. — Анжела знову завела розмову про дітей. — Ти ж не винен у тому, що твоя дружина безплідна. Коля мріє про онуків, а ви все ніяк. Перше, що почула Людмила, переступивши поріг будинку, і змерзла. Свекор плентався позаду і не вловив слів дружини.
Анжела знала, як вдарити у найболючіше місце для невістки Люди… А Люда і без підказок нової “свекрухи” розуміла, що їхній годинник цокає. Їм з Іваном було за тридцять,
— Андрійку! Андрійку, що це? — Галина Василівна одразу покликала до ванної сина. — Тести, мамо. Ніна дуже хоче дитину, ось ми і намагаємося, — зізнався їй син. — А, ще намагаєтеся. Слава Богу, встигла… — Встигла що, мамо? — Нічого, сину. Використовують тебе, а ти й вуха радий розвісити.
— Мамо, ну серйозно, досить! Коли ти закінчиш ці перевірки? Нам що, по вісім років? Чому ти нас так контролюєш? Набридло, сил вже немає. — кричав Андрій. —
— Самі заводять дітей, а потім кидають їх напризволяще, — бурчала стара бабуся, яку дівчинка дуже боялася. Баба Лара була мамою тата: її спеціально вивезли з села «сюсюкатися» з Нінкою. І від міського шуму, суєти і раптового «щастя», що звалилося на неї, ще нестара жінка відчувала страшний дискомфорт. І весь свій поганий настрій зганяла на онучці.
— Ні, навіть не просіть! — Ніна Василівна категорично махнула рукою. — Ваша дитина — ви її і виховайте! В принципі, це було справедливо: коли дочка дізналась, що
— Він хоч місцевий? — поцікавилася мама. — Ну, що ви мене так ображаєте? — запитала за обідом Лара. — Чому відразу немісцевий і аферист? Невже на мене не може звернути увагу пристойний чоловік? У мене ж багатий внутрішній світ! — Ой, ти ж моя золота! — глибокодумно промовила бабуся. — Кому потрібен сьогодні твій багатий внутрішній світ без личка, талії і …?
— Отямся! — обурювалася бабуся. — Він тебе навколо пальця обведе, за будь-яких обставин! Досить подивитися на його нахабну фізіономію! — Бабусю, ми один одного кохаємо! — намагалася
Дашо, а що відбувається? Ти ж казала, у твоєї мами алергія на алкоголь, – пробурмотів Артем, спостерігаючи за тещею. Та вже скинула пелерину і тепер її сукня більше нагадувала комбінацію, ніж звичайне пристойне вбрання. – Мамо, мамочко, зупинись, – Даша кинулася з-за столу, а потім просто встала і закрила обличчя руками, – Боже, який сором?!
– Ідіть негайно! Щоб вашого духу тут не було, – Артем тягнув тещу, яка ледь стояла на ногах, до чорного ходу ресторану, – і прикрийтеся чимось. Я викликав
– Марина? Що ти тут робиш? – здивовано запитав Петро. – До мами приїхала, а ти що тут робиш? – дівчина не могла зрозуміти, що в квартирі матері робить її брат. – А я тут живу. А потім Петрові вистачило нахабства просто закрити двері перед обличчям Марини…
– Що знову, мамо? – приречено запитала Марина. – Донечко, трубу в квартирі прорвало. Ти ж знаєш, у мене з грошима зараз не дуже і… – запнулася мати,
— Як я можу бути впевненим, що це моя дитина? — запитав він, коли та розповіла йому новину. — Ти що? У мене нікого не було, крім тебе! — наївно вигукнула Аріна, але тут же осіклася: Костя дивився на неї абсолютно холодним поглядом. — Ти за грошима прийшла? — Ні. За якими грошима?
Аріна не знала, що сказати далі. Вона повідомила Кості, що носить його дитину. Але дівчина чомусь не очікувала, що він буде настільки байдужим… Костянтин дістав з внутрішньої кишені

You cannot copy content of this page