Життєві історії

Після ювілею Олексій, розбираючи подарунки, виявив в одному з конвертів лотерейний квиток. «Пф, з таким же успіхом могли б покласти сюди рекламний буклет, — подумав ювіляр, — все

Лера поспішала додому, намагаючись сховатися від холодного осіннього дощу під старою парасолькою. Пориви вітру виривали її з рук, краплі потрапляли на обличчя і стікали за комір куртки. —

— Я вчора сама бачила, як твоя «бідна» мама бадьоро йшла алеєю з подругою, сміючись на повний голос. А сьогодні, в мій день народження, вона раптом злягла? Як

Біла стеля, білі стіни, де вона взагалі? Аліса повернула голову і раптом зрозуміла, що поруч з нею сидить Льоша, він тримає її за руку, а сам задрімав… Льоша

— Матуся і сестричка оселяться у нас на місяць? Чудово! Я тоді поїду на море, а ти тут за прислугу будеш, — сказала Аріна…   …Вересень добігав до

Люба стояла біля дзеркала, розчісуючи волосся клієнтки. Едік мав прийти о шостій. З кільцями. Нарешті. — Все, Маріє Іванівно, — посміхнулася вона, знявши пелерину з літньої жінки. —

— Петро наш, виявляється, безплідний! – видала після невеликої паузи зовиця своїй невістці. — Як це – безплідний? – щиро здивувалася Лідка, дивлячись на плід їхньої любові, що

Надя стояла на драбині, намагаючись дотягнутися до верхньої полиці антресолі. У батьківській квартирі пахло пилом і старими газетами — специфічний запах затхлості, який не вивітрювався навіть при відкритих

— Ти спочатку зі своєю сестрою розберися, яка з нашого холодильника продукти тягає, а потім вже мені будеш розповідати…   …— І це що ще таке? — голос

— Я не поїду, якщо твій буде з нами! — Це не «мій», це мій син. Єгор. Йому вісім років, і він хоче на море зі мною, зі