Життєві історії

Вранці Дмитро чекав на Олену в кухні з несподіваною заявою: — Олено, я все обдумав. Давай одружимося. Олена, яка якраз наливала собі каву з нової кавоварки, завмерла: —

– Валентино Іванівно, терміново приїжджайте! Ми з Андрієм взяли гарячі путівки і летимо на відпочинок, посидьте з дітьми! – голос невістки Олени в телефонній трубці звучав так, ніби

— Не смій кричати на мого сина! — Сергій дивився на мене так, ніби я скоїла злочин. — Аліса повинна розуміти — Максим молодший, подумаєш, видалив щось у

Жінка дивилася на мене ніби оцінюючи, і я не могла зрозуміти, що саме їй потрібно. Нарешті, вона розтулила тонкі бліді губи і уточнила: — Ви — Олена? Чесно

– Віка, ну скільки можна? Поліна нервово ходила по кімнаті, стискаючи в руках черговий конверт. П’ятий за цей тиждень. – Чому ти не можеш просто прийняти її вибачення?

— Що значить «нічого не належить»?! — Діана вчепилася в стіл адвоката. — У нього ж фірма! Три офіси! Будинок за містом! Адвокат поправив окуляри, гортаючи документи. —

Ірина сиділа на кухні, як на вокзалі перед втечею. За спиною — гул телевізора, на столі — ноутбук, поруч чашка з остиглою кавою. На екрані — таблиця з

Анна повільно розмішувала каву, дивлячись у вікно своєї квартири на третьому поверсі. Сонячне світло грало на листі берези у дворі, малюючи химерні тіні на асфальті. Ця квартира була

– Вчасно тобі премію дали, якраз свій кредит закрию, – кинув Віктор, ліниво колупаючи виделкою в тарілці. Я завмерла з чашкою в руці, відчуваючи, як кров холоне в

— Тобі не здається, що татові потрібно правильно харчуватися в його віці? Христина, донька від першого шлюбу, задала це питання так, ніби Сергій Михайлович був на грані неминучого,