Головна

Життєві історії

Злата обіцяла дочекатися Павла з армії. І вона б дочекалася, але чорт її підштовхнув піти на цю дурну дискотеку. Вона в принципі не ходила на дискотеки: нецікаво було без Паші, та й ніколи – в технікумі стільки завдань давали, більше, ніж у школі. Вона б і не приїжджала на вихідні додому, але мама сильно ображалася. – Ти зовсім про нас забула, – говорила вона.
Життєві історії 0
Злата обіцяла дочекатися Павла з армії. І вона б дочекалася, але чорт її підштовхнув піти на цю дурну дискотеку. Вона в принципі не ходила на дискотеки: нецікаво було
— А ось і ми! – з широкою посмішкою Міла ступила на поріг тепер уже своєї квартири. — Ми? – Ніна Костянтинівна запитально подивилася на сина, але Вадик, мабуть, не був у курсі. – Ну так! У мене для вас сюрприз. Через п’ять хвилин Вадик викликав швидку для матері, яка стогнала на дивані в кухні. Такого сюрпризу від поступливої невістки не могла очікувати навіть вона!
Життєві історії 0
— А ось і ми! – з широкою посмішкою Міла ступила на поріг тепер уже своєї квартири. — Ми? – Ніна Костянтинівна запитально подивилася на сина, але Вадик,
— Ти знаєш, Костя, цього місяця мені прийшли дивні платіжки, — доїдаючи шматок пирога, спеченого невісткою, ділилася з сином Тетяна Марківна. — Ох, Людочка, яка смакота! Ну до чого у тебе пироги завжди смачні виходять! Хоч з м’ясом, хоч з капустою! Та й солодкі теж незрівнянні! Не поділишся рецептом тіста? — Мамо, а що в них дивного? — перебив Костя матір. — У чому? У пирогах? — Тетяна Марківна здивувалася. — Та при чому тут пироги?
Життєві історії 0
— Ти знаєш, Костя, цього місяця мені прийшли дивні платіжки, — доїдаючи шматок пирога, спеченого невісткою, ділилася з сином Тетяна Марківна. — Ох, Людочка, яка смакота! Ну до
— Євочка, позич мені, будь ласка, свого чоловіка ненадовго! — раптом попросила Маргарита, коли прийшла в гості на чай. — Марго, ти в своєму розумі? Про що ти взагалі мене просиш? — обурилася подруга. — Ти мене неправильно зрозуміла. Я ж права нещодавно отримала, хочу машинку купити.
Життєві історії 0
— Євочка, позич мені, будь ласка, свого чоловіка ненадовго! — раптом попросила Маргарита, коли прийшла в гості на чай. — Марго, ти в своєму розумі? Про що ти
— Мамо, якась тітка кличе нашу бабусю! — Ліда, скільки разів я казала, не відчиняй двері незнайомим людям! Іду! Швидко витерши руки кухонним рушником, Ксюша поспішила до вхідних дверей. На порозі стояла красива молода жінка, вік якої ще не перевалив за тридцять. — Добрий день, — задиханим голосом промовила дівчина. — Світлани Миколаївни зараз немає, я можу чимось допомогти? — А ти, я так розумію, Ксюша? — жінка, не відповівши на її запитання, зняла сонячні окуляри і з неприхованою огидою оглянула Ксюшу. — Ну, на «ти» ми з вами не переходили…
Життєві історії 0
— Мамо, якась тітка кличе нашу бабусю! — Ліда, скільки разів я казала, не відчиняй двері незнайомим людям! Іду! Швидко витерши руки кухонним рушником, Ксюша поспішила до вхідних
Примірку весільної сукні перенесли на наступний день, оскільки швачка, яка її шила, була змушена відвезти свою дитину до лікарні. Олена трохи засмутилася, але одразу переналаштувалася на позитив. Не варто було перейматися через дрібниці – приміряє завтра. Нехай і хотілося скоріше подивитися, як вона буде виглядати в ній, але на все свій час. Дівчина завжди говорила собі, що не слід сумувати без причини. Розуміючи, що знаходиться зовсім недалеко від району, в якому виросла, Олена вирішила заскочити в гості до подруги.
Життєві історії 0
Примірку весільної сукні перенесли на наступний день, оскільки швачка, яка її шила, була змушена відвезти свою дитину до лікарні. Олена трохи засмутилася, але одразу переналаштувалася на позитив. Не
— Ну і де ти такий скарб відкопав, Дмитро? — свекруха примружилася, тримаючи чашку з кавою двома пальцями, ніби боялася, що порцеляна її вкусить.
Життєві історії 0
— Ну і де ти такий скарб відкопав, Дмитро? — свекруха примружилася, тримаючи чашку з кавою двома пальцями, ніби боялася, що порцеляна її вкусить. — Сукня, я бачу,
Зачинивши скриньку з виручкою на ключ і сховавши ключ у кишеню, Юля зітхнула і підійшла до дверей. Повернула замок і сказала: – Дівчино, ми вже зачинені. І сама здивувалася – що за пафосне «ми»? Але так здавалося значніше. Хоча насправді Юля всього три місяці орендувала це приміщення, де була одночасно і перукаркою, і адміністратором, і навіть прибиральницею.
Життєві історії 0
Юля вже зачинялася, коли до скляних дверей підбігла дівчина з довгим рудим волоссям і застукала з таким відчаєм, ніби за нею гналася зграя диких собак. Дівчина щось говорила,
— Мамо, Поля вже втретє дзвонить, просить додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — З нею все нормально. Грають з Янкою. Може, не поділили щось. Буває, — Лідія Василівна важко зітхнула, ніби ця розмова заздалегідь її втомила. Марина зосереджено примружилася, замислившись. Щось було не так.
Життєві історії 0
— Мамо, Поля вже втретє дзвонить, просить додому. Вона що, захворіла? — Марина говорила тихо, але з неприхованою тривогою в голосі. — З нею все нормально. Грають з
– Слухай, так ніяково зізнаватися, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу, – але я портмоне вдома забув. А всі картки там. Ти не могла б розплатитися? Мені, правда, дуже незручно… Аліна, стримавши зітханням здивування, потягнулася за сумкою. Дві тисячі за вечерю на двох – не найприємніша витрата, але й не критична для неї.
Життєві історії 0
– Слухай, так ніяково зізнаватися, – Дмитро винувато посміхнувся і постукав пальцями по столу, – але я портмоне вдома забув. А всі картки там. Ти не могла б

You cannot copy content of this page