Майже всю ніч Галина не спала. О 2 годині ночі чоловік боляче штовхнув її кулаком у бік і вилаявся: «Припини хропіти, дістала!».
Так, Галина почала хропіти уві сні, коли спала на спині, але раніше чоловік акуратно перевертав її на бік і все.
Тепер же, голосно обурюючись, він її грубо штовхає або копає.
У нього міцні нерви і він потім миттєво засинає, а вона п’є заспокійливі таблетки і не може заснути до ранку…
…Галина і Віталій одружені 27 років. Два роки тому у них було срібне весілля. Вони його не відзначали.
Чесно кажучи, Віталій забув про таку важливу дату. Він якраз купив нову машину, був щасливий і приділяв їй всю свою увагу. На стару машину пересів син.
Взагалі-то, подружжя збирало гроші на квартиру синові. У нього з’явилася дівчина.
Але… батько з сином вирішили, що треба брати машину, вони стрімко дорожчають, а син зі своєю дівчиною можуть поки жити в його кімнаті.
З Галиною ніхто не радився, хоча більша частина грошей була її, вона заробляла більше за чоловіка.
Правда, після покупки нової машини вона стала відкладати свої гроші на свій рахунок, а не на його, як раніше. Чоловік спочатку образився.
Галина йому пояснила, що більше їм не довіряє, а то вони куплять ще й третю машину.
– Будь ласка, відкладай свої гроші на свій рахунок, у чому проблема?
– Ти ж знаєш, що у мене зарплата не дуже, що я можу відкласти?
Галина має вищу освіту. Вони з подругою Наталею приїхали з невеликого містечка до столиці вступати до педагогічного університету.
Дівчата без проблем вступили і успішно його закінчили. Наталя пропрацювала в школі один навчальний рік і пішла.
Вона закінчила курси перукарів, пройшла платну спеціалізацію в Києві у відомого майстра і відкрила свою перукарню. У неї були заможні батьки.
Галина затрималася в школі ще на якийсь час. Вона працювала перший рік, коли познайомилася з Віталієм.
Галина проводила екскурсію для учнів випускного класу в індустріально-металургійному технікумі. Віталій працював там майстром виробничого навчання.
Він був молодим, високим, чарівним чоловіком з хорошим почуттям гумору.
Майстер так захоплююче розповідав про професію зварювальника, що навіть молода вчителька зачарувалася.
– Я не думала, що так цікаво можна розповісти про таку звичайну негероїчну професію, – сказала вона йому після екскурсії.
Віталію теж сподобалася молода, струнка вчителька. Вона з таким захопленням слухала його.
Вони почали зустрічатися, а через пів року одружилися. Весілля було скромним і нечисленним. Приїжджали батьки Галини.
Молоді жили з мамою Віталія, у них була трикімнатна квартира, а він був єдиним сином.
Кімнати були ізольовані і вони не заважали один одному. Батько Віталія пішов з життя ще молодим.
А потім свекруха вирішила, що виконала свій материнський обов’язок і поїхала на Закарпаття.
Як виявилося, вона познайомилася на відпочинку на морі з чоловіком-вдівцем, і він зробив їй пропозицію.
У цій квартирі їхня сім’я живе досі. У свекрухи життя з новим чоловіком склалося вдало і вона подарувала квартиру синові.
Мати Галини з дитинства вселяла їй, що вона повинна ідеально утримувати в порядку свій будинок, і щоб чоловік не помічав її зусиль.
Чоловіки не люблять, коли жінки влаштовують генеральне прибирання, прання та інші справи в їх присутності, особливо у вихідний день, тому треба всі справи переробити до приходу чоловіка.
І Галина старалася. Вона вставала о п’ятій годині ранку, готувала сніданок і заготовлювала вечерю. Обідали вони в їдальні на роботі.
Дружина приходила з роботи раніше за чоловіка і встигала навести порядок у квартирі, випрати, попрасувати, а ввечері готувалася до занять і перевіряла зошити.
Галині було 24 роки, коли народився син Сашко. Вона сиділа з дитиною вдома, їй стало легше, не треба було ходити на роботу, а домашні справи молода мати встигала переробити, поки син спав. Він був спокійною дитиною.
Все було добре, але не вистачало грошей. Зарплата чоловіка була невелика, а допомога на дитину в ті роки не відрізнялася щедрістю.
Одного разу подруга Наталя прийшла до неї з подарунком для Саші. Чоловік був на роботі.
Галина попросила у неї в борг грошей до зарплати Віталія. Подруга гроші дала, а потім сказала:
– Слухай, дитині вже 10 місяців. Давай приїжджай до мене вечорами в перукарню. У мене працює дуже хороший майстер манікюру Юля.
Ти у неї пройдеш стажування, а я не буду брати з неї за оренду кабінету. Увечері години 2-3 батько може посидіти з сином.
Відкриєш свій кабінет. Знаєш, на манікюрі дуже добре заробляють. Які б часи не були, жінки завжди стежать за своїми нігтями.
Галина виявилася старанною ученицею. Вона почала займатися манікюром, пізніше освоїла педикюр.
Жінка взяла в оренду кабінет у нововідкритій перукарні недалеко від дому. Гроші на інструменти та матеріали позичила подруга.
Галина працювала вечорами з 17 до 22 години без вихідних. Віталій залишався з сином.
Базу клієнтів вона набрала порівняно швидко. Виявляється, є багато жінок, які працюють вдень і їм зручніше відвідувати майстра ввечері. До школи Галина не повернулася.
Жити стало веселіше. Віталій так і працював майстром на старому місці, його все влаштовувало.
Вони купили машину, зробили хороший ремонт у квартирі, їздили відпочивати на море.
Правда, Галина з’їздила з ними всього три рази. Влітку починався посилений попит на її послуги, особливо на педикюр.
Віталій став ще більше цінувати свою дружину.
– Ти моя годувальниця, – говорив він їй з ніжністю.
Через шість років у них народилася донечка Інна. Галина не могла кинути роботу, боялася втратити своїх клієнток.
Вона найняла для дочки няню і продовжувала працювати, але тепер з обіду і до 20 години.
Через рік син пішов у перший клас. Школа була поруч, і скоро він став самостійно повертатися додому.
Після народження доньки роки для Галини пролетіли стрімко. Росли діти, росли витрати і проблеми. І Галина працювала, працювала і працювала…
Поки людина живе, їй завжди щось потрібно. Вона майже не відпочивала.
Додому до батьків їздила рідко, на похорон батька і так зрідка на три дні провідати матір.
Ось уже й Саші 24 роки, дочці – 18 років. Саша закінчив юридичний факультет університету.
Високооплачувану роботу, звичайно, не знайшов. Працює за досить скромну винагороду. Інна навчається в технологічному коледжі.
Саша рік тому привів додому свою дівчину Аню. Аня немісцева, вона ще тільки на третьому курсі університету на економічному факультеті.
Дівчина вже рік живе з ними, але тримається підкреслено відсторонено. Вона приходить з занять і зачиняється у своїй кімнаті.
Одного разу Галина раптом зрозуміла, що у неї вже давно немає дружної, згуртованої сім’ї, як раніше.
Вони перестали спілкуватися один з одним і живуть, як сусіди в комунальній квартирі.
Чоловік все частіше і частіше гарчить і зриває на ній свій поганий настрій.
Вона зайвий раз не лізе до нього з питаннями і співчуттям, щоб не потрапити під гарячу руку.
Її добрий і уважний син тепер сидить за зачиненими дверима з Анею. Галина до них не заходить.
Один раз хотіла прибрати безлад у їхній кімнаті, але потім передумала, нехай живуть як їм подобається.
Дочку теж не змусити стежити за порядком у кімнаті. Галина вмовляє її, але дочка грубіянить у відповідь:
– Іди з моєї кімнати! Не лізь до мене зі своїм порядком, набридла!
Мати не витримує і сама робить генеральне прибирання.
Останнім часом Інна зовсім знахабніла, свої брудні речі кидає на підлогу у ванній, не хоче навіть кришку кошика відкрити.
Вчора Галина поспішала на роботу і попросила невістку завантажити в посудомийну машину посуд і протерти підлогу на кухні.
– Я до вас в домробітниці не наймалася, – відповіла Аня і зачинила двері перед її носом….
…Галина так і не заснула після поштовху чоловіка. О 5 годині ранку вона встала. Приготувала сніданок, поставила в духовку запікатися м’ясо на вечерю. Галина чистила картоплю, а в душі кипіла образа.
Вона намагалася зрозуміти, коли, в який момент вона стала для чоловіка і дітей зручною домробітницею і постачальницею? Коли вони перестали бачити в ній дружину і матір?
Домочадці прокинулися, дружно поснідали кашею та омлетом. Ніхто не подякував.
Першим пішов Віталій, потім Інна. Перед тим, як піти, вона кинула свою блузку на стілець і сказала:
– Вона мені потрібна до вечора, терміново виперіть!
Аня прибирала у своїй кімнаті, а син звернувся до матері:
– Будь ласка, не завантажуй Аню роботою. Вона вчора дуже засмутилася і навіть плакала. Якщо ти будеш її ображати, я перестану вважати тебе своєю матір’ю, запам’ятай!
Всі розійшлися. Галина мала бути на роботі о 10 годині. Вона взяла телефон і скасувала всі візити клієнток, розписані на місяць вперед.
Сходила на роботу, зібрала всі інструменти та матеріали, розрахувалася з господинею за оренду приміщення.
Галина повернулася додому, поклала в дорожню сумку свої нечисленні речі, зібрала документи.
На холодильник магнітом прикріпила записку:
“Дорогі мої, я зрозуміла, що не потрібна вам як дружина і мати, а домогосподаркою бути втомилася. Я впевнена, вам буде краще без мене.”
А потім вона викликала таксі і поїхала на вокзал… Мати здивувалася, побачивши дочку на порозі рідного дому.
– Галя, як ти дізналася, що я хвора? Хотіла тобі зателефонувати, та побоялася відривати тебе, знаю, що ти вся в роботі.
– Мамо, я поживу у тебе. Мені треба знайти себе, я себе втратила. Я перестала існувати, як особистість. Я відчуваю себе загнаною конячкою, – сказала Галина, обіймаючи матір і заплакала.
Галина, звичайно ж, сподівалася, що чоловік буде вмовляти її повернутися, що діти попросять вибачення…
Чоловік навіть не подзвонив. Подзвонила Інна.
– Як ти могла? Поїхала і не випрала мою блузку? І так, без тебе краще. Ніхто не капає на мізки.
Галина вже п’ять місяців живе з матір’ю. Вона її єдина дочка. Мати сильно змарніла, часто хворіє.
Галина в рідному місті знімає невелике приміщення і займається своєю справою. Вона тепер працює за щадним графіком.
Її доходи стали нижчими, але і витрат у неї тепер набагато менше. Подруга Наталя дзвонить, підтримує Галину і повідомляє новини.
Віталій незабаром після від’їзду дружини пішов до своєї самотньої бездітної колеги. У них вже кілька років були близькі стосунки.
Інна привела додому свого друга-однокурсника: «А чому Саші можна, а мені ні?»
Батько дає їй гроші на життя, але їй не вистачає, і вона постійно їздить до нього і просить ще грошей. Вона б попросила у матері, але соромно, адже вона перша сказала, що без неї краще.
Молодь постійно скандалить, ніхто не хоче готувати і наводити порядок у квартирі.
Галина, звичайно, хвилюється за дітей, але заспокоює себе думкою, що вони вже цілком дорослі і не потребують її, навіть не дзвонять.
Зрада чоловіка її здивувала. Вона так запрацювалася, що не помітила його відстороненості.
Галина подала заяву на розлучення і на поділ майна. Їй гірко і прикро, що в 49 років вона залишилася біля розбитого корита, без сім’ї, якій вона присвятила 27 років свого життя.
А найприкріше те, що вона сама в усьому винна…
Жінка не повинна повністю розчинятися в сім’ї. Сім’я цього ніколи не оцінить і почне витирати об неї ноги.
