— Ти, дійсно, цього так сильно хочеш? – невпевнено перепитала Ксенія в чоловіка.
— Ну так. Ксюшо, не щодня нам перепадає будинок у чистому районі міста, – Віталій пустив у хід важливий аргумент.
– У нас маленька дитина-алергік, вона виросте і ще встигне надихатися цим пилом і шкідливими викидами, вміст яких перевищує допустиму норму!
Двадцятисемирічна жінка насупилася. У чомусь чоловік, дійсно, мав рацію.
Уже близько п’яти років після весільного торжества подружжя проживало у двокімнатній квартирі Ксенії, яку батьки купили їй задовго до шлюбу.
Два роки тому в молодій сім’ї з’явилася дитина. На превеликий жаль, незабаром з’ясувалося, що у хлопчика алергієя.
Лікарі, як один, усі радили перебратися сім’ї в село або, у найгіршому разі, в селище.
Віталій заговорив на цю тему з дружиною, але та одразу ж заявила, що продавати свою квартиру ні за що не буде.
— Раптом нам там не сподобається, що тоді? – пояснила свою відмову Ксенія. – До того ж я все-таки після декрету планую вийти на роботу.
— Я теж працюю, не забувай це. Просто будемо їздити працювати на машині в місто, – парирував у відповідь чоловік.
— Щоб потім солідну половину вечора проводити в дорозі? Ні вже, – заперечила жінка.
Зрештою подружжя так ні на чому й не зійшлося, тому розмову про проживання в селі довелося відкласти.
Щастя прийшло, звідки не чекали.
У Віталія пішла з життя тітка, яка не мала дітей, і все відписала рідній сестрі та її синові Віталію.
Шістдесятирічна жінка проживала в невеликому селі за межею міста.
Зраділий несподіваним щастям, що звалилося на голову, чоловік покликав Ксенію оглянути володіння.
Разом із подружжям ув’язалася і друга спадкоємиця сільського будинку, свекруха Тамара Борисівна.
Спадщина виявилася не такою вже й маленькою.
Будинок у сто квадратів порадував спадкоємців.
— Потрібно буде трохи підремонтувати дах і зробити косметичний ремонт, – констатував Віталій, оглянувши хороми.
— Ви переїхати сюди хочете? – поцікавилася в сина Тамара Борисівна. – Я свою частину планую здавати, можу і вашу заодно.
Чоловік покосився на матір і впевнено заявив, що на своїй території вони збираються жити.
— А квартиру куди подінете? Її будете здавати? – ніяк не вгамовувалася свекруха.
— Ні, – суворо припинила всі подальші розмови на цю тему Ксенія, яка була злегка шокована словами чоловіка про те, що вони збираються проживати в будинку його тітки.
Щойно Тамара Борисівна пішла оглядати свою територію, дружина звернулася до Віталія.
— Ти пожартував чи вирішив, дійсно, тут жити? – перепитала вона здивовано.
— Так, і не тільки я, а ми всі. Раніше ти відмовлялася, бо не хотіла продавати свою двокімнатну квартиру, тепер цього точно не потрібно буде робити, – задоволено посміхнувся чоловік.
Ксенія надулася на Віталія, який ухвалив рішення без жодного обговорення з нею.
— У місті ти практично безвилазно сидиш із дитиною вдома, а тут зможеш ставити візочок в огорожі й займатися своїми справами, – почав пояснювати чоловік. – Зрозумій, що так буде краще для всіх нас.
Ксенія прикро підібгала губи і задумалася над словами чоловіка.
Через кілька годин вона погодилася на його пропозицію.
— Поживемо місяць-другий, якщо мені не сподобається, ми повернемося в місто! – рішуче заявила жінка.
— Для початку все потрібно відремонтувати, – нагадав Віталій, – тож ви ще поживете в місті.
На ремонт будинку, в який за підсумком вклалася тільки молода сім’я, пішло кілька місяців.
Оскільки у Тамари Борисівни не було грошей, для неї було відремонтовано тільки дах.
Тільки після цього подружжя із сином в’їхало у свою частину будинку.
Тамара Борисівна теж розпорядилася часткою, що дісталася їй.
Сама жінка переїжджати з міста в село не захотіла, тому здала її молодій парочці.
Ксенія була задоволена тим, що свекруха не житиме в них за стінкою, бо їхні стосунки залишали бажати кращого.
Тамара Борисівна мала звичку всіх навчати життя, не обходила вона стороною і дружину сина.
Однак Ксенія дуже швидко зрозуміла, що рано раділа, оскільки свекруха почала приїжджати в село мало не щодня.
Насамперед вона навідувалася до невістки з онуком, поки Віталій був на роботі, а потім йшла в частину будинку за стіною.
Ксенія не дивувалася, чому орендарі не проживали й місяця, вважаючи за краще з’їхати від нав’язливої господині.
Поки ніхто не заселявся, Тамара Борисівна стирчала на своїй половині будинку, але раз на годину прибігала з якоюсь справою до невістки.
— Слухай, Ксюшо, ти ж зовсім неправильно доглядаєш за квітами. Їх не так потрібно поливати, – похитала головою жінка, окинувши поглядом кухонне підвіконня. – Потрібно поливати збоку, щоб краплі води не залишалися на листках, бо вони обов’язково опиняться на підвіконні й утворять патьоки, які потім буде складно вивести.
Жінка здивовано покосилася на Тамару Борисівну, зрозумівши, що (розповідь спеціально для сайту – цей день) та не знає, до чого прив’язатися.
— Навіщо ти тримаєш вхідні двері відчиненими? – поцікавилася вона у Ксенії. – У вас у домі тепер стільки мухоти, яка сідає на продукти і розносить інфекцію…
— Зате тепло, – посміхнулася у відповідь жінка. – Для мух в нас є пастки, – додала вона і кивнула на липку стрічку.
— Що ці стрічки? Який від них толк? – похитала головою Тамара Борисівна. – Потрібно просто не тримати двері відчиненими, щоб вони не залітали додому.
Ксенія насупилася, моралі свекрухи дратували її все більше й більше.
Навіть живучи в місті, вона так часто не контактувала з Тамарою Борисівною, як це було зараз.
Чоловікові, який повернувся з роботи, Ксенія з порога заявила про те, що хоче повернутися у свою квартиру.
— Тобі ж начебто все подобалося, – чоловік здивовано почухав потилицю. – Що змінилося?
— Твоя мама! Вона щодня приходить на нашу територію і каже якусь нісенітницю. То я квіти не так поливаю, то двері даремно відчиняю, – поскаржилася Ксенія. – Я не сперечаюся, що тут свіже повітря і зелень, але твоя мама всі ці плюси перекреслює. Я збираю речі і викликаю нам із сином таксі, якщо ти нас сам не відвезеш.
Віталій вислухав дружину і пообіцяв поговорити з матір’ю. Однак та на всі його претензії лише розвела руками:
— Я як краще раджу, а не зі зла.
— Мамо, ти більше не радь, Ксюші твої поради не потрібні. Добре? – попросив Віталій.
Однак, незважаючи на те, що жінка дала слово, порушила його вона наступного ж дня, коли почала вичитувати невістку за те, що та п’є газовану воду.
— Онук із дитинства бачитиме цю гидоту і тягнутиметься до неї, – повчальним тоном промовила Тамара Борисівна.
Цієї фрази вистачило, щоб Ксенія зібрала речі і поїхала з сином у свою міську двокімнатну квартиру.
Оскільки вона відмовилася повернутися назад, Віталій вирішив продати свою частину будинку.
Його приклад тут же наслідувала Тамара Борисівна, якій частка теж вже стала не потрібна.
