— Таня, нам доведеться продати батьківську квартиру, мені потрібні гроші! — заявив з порога молодший брат.
— І тобі привіт, Сергію! З чого це раптом така необхідність з’явилася??? — здивувалася Таня.
— Ми з Оленою розлучаємося, я пішов з дому, жити тепер ніде…
— То продавайте свій будинок і діліть, звідти і гроші на житло з’являться! — Таня сильно розлютилася від нахабства брата.
Хоча, чого злитися, якщо все це було цілком у дусі Сергія, її молодшого, розпещеного батьками донезмоги, брата?
Сергійко, як часто називала його мама, був пізньою і дуже бажаною дитиною. Батьки Тані завжди хотіли мати багато дітей, але так склалися обставини, що тільки через 12 років після народження старшої дочки, Бог дав цій родині сина.
Саме тому з самого народження він сприймався батьками, як довгоочікуване диво і найбільший подарунок долі.
Сергію завжди діставалися найкращі іграшки та речі, наскільки це дозволяли можливості звичайних людей наприкінці 90-х.
Таню ж балували досить рідко, а з появою молодшого брата взагалі стали сприймати як няньку для Божої Благодаті. Загалом, між двома рідними людьми з самого дитинства пролягла величезна прірва.
Досягнувши 20-річного віку, Сергійко твердо вирішив: він хоче одружитися зі своєю однокурсницею Оленкою.
Те, що ні він, ні його обраниця не мають жодного доходу і перебувають на повному забезпеченні батьків, ніяк не впливало на це тверде рішення.
— Я вже дорослий і сам можу вирішувати, що мені робити! — заявив він батькам у відповідь на їхню пропозицію почекати з таким серйозним кроком ще пару років.
Ну як батьки могли відмовити синочку і не підтримати його ідею створити свою сім’ю???
Більше трьох років Сергій і Оленка прожили в будинку Таніних батьків, утримували молоду сім’ю вони ж.
«Слава Богу, що я поїхала і не бачу на власні очі те, що коїться вдома!» – майже щодня повторювала Таня чоловікові.
Сергій з дитинства не чув слова «ні» у відповідь на будь-яке своє прохання, ну а Олена швидко звикла до того, що тепер це правило поширюється і на неї в тому числі.
— Ми з Оленкою подумали і вирішили, що в нашій кімнаті потрібно оновити ремонт! — Сергія не особливо хвилювало питання про те, звідки візьмуться гроші на обновку.
З кожним роком відносини у великій родині ставали все гіршими і гіршими. Батьки Тані, хоч і ніколи не скаржилися, але сильно втомилися тягнути на собі двох дорослих людей з дуже своєрідними характерами.
Саме тому всі, включаючи Таню, трохи видихнули, коли діти, нарешті, закінчили навчання і влаштувалися на роботу.
— Ми з Оленкою вирішили, що хочемо жити окремо! — заявив батькам Сергій.
Коштів на покупку житла своєму синові у батьків, звичайно ж, не було. Зате був дуже просторий будинок на великій ділянці землі, що дістався ще від бабусі Тані та Сергія по батьківській лінії.
Звичайно ж, його вирішили продати і відбудувати нове житло для молодих на ділянці, що належала батькам Олени.
На решту грошей купили невелику двокімнатну квартиру для батьків Сергія. Ну не іпотеку ж синочку брати???
На відміну від молодшого брата, Таня разом зі своєю сім’єю завжди жили окремо. Самі працювали, заробляли гроші, самі виплачували іпотеку і виховували двох дітей.
У справи батьків вона не втручалася і порад ніколи не давала. Та й, незважаючи на дитячу образу за нерівне ставлення, ніколи не дозволяла собі розповісти про неї матері з батьком.
За останні кілька років вона бачила молодшого брата всього кілька разів, і то на свята в будинку у батьків. Близького спілкування у них не склалося з дитинства.
Саме тому переїзд Сергія з дружиною в новий будинок не став приводом налагодити з ним спілкування.
А ось з батьками, навпаки, Таня стала бачитися набагато частіше. З віком їм все більше і більше була потрібна її допомога.
— Сергію з Оленою так важко зараз, так багато справ навалилося! Вони були зовсім не готові до самостійного життя! — мама Тані намагалася виправдати сина, який після переїзду ще жодного разу не приїхав до батьків.
— Ти, Тетянко, приїжджай частіше, за останні роки ми так рідко бачилися… — просив батько.
Зараз все починало ставати на свої місця. Сергій і Оленка, які прожили кілька років під крилом батьків, здобули самостійність і зникли з радарів.
«Нехай тепер спробують покрутитися самі!» — думала Таня.
Батьків же сильно обтяжувала самотність, за довгі роки у них вже виробилася стійка звичка піклуватися про свою дитину.
— Мамо, тату, ми з Оленкою чекаємо на дитину! — після тривалої тиші Сергій з дружиною, нарешті, дали про себе знати.
Радості не було меж. Нарешті улюблений синочок стане батьком, а його батькам знову потрібно буде піклуватися про потомство!
Не світилася від щастя тільки Таня, оскільки прекрасно розуміла, що здоров’я у батьків вже не те. Після народження довгоочікуваного онука їм може бути дуже важко.
Так і сталося. У Сергія та Олени народилася дитина. Спочатку всі сили бабусі та дідуся були спрямовані на те, щоб допомогти новоспеченим батькам матеріально.
Олена ж зараз не працює, а Сергію важко тягнути сім’ю самому! Зате через рік Олена вийшла на роботу, залишивши маленького Вадима під відповідальність батьків Сергія.
Бабуся і дідусь сяяли від щастя і не могли натішитися онуком. Тільки ось здоров’я їх з кожним днем ставало все гірше і гірше.
Постійні скачки тиску у бабусі і проблеми з серцем у дідуся більше не дозволяли їм стежити за маленьким непосидою.
— Олена, батьки більше не зможуть доглядати за Вадимом, тепер їх самих потрібно няньчити! — Таня не витримала і зателефонувала невістці.
— І що тепер нам робити??? Що ви за родичі такі, що навіть допомогти з дитиною не можете??? — Оленка вже давно звикла до того, що всі потурають її бажанням.
— Робіть що хочете! Мої батьки більше не будуть сидіти з онуком! — відрізала Таня.
Саме ця розмова стала причиною великого скандалу між Сергієм і батьками. Після цього він перестав навіть дзвонити їм, хоча знав про стан їхнього здоров’я.
Зате саме ця ситуація змусила батьків Тані і Сергія подивитися на все, що відбувається, з іншого боку.
Вони, нарешті, почали усвідомлювати те, що все життя робили своєму синочку ведмежу послугу, виростивши в результаті абсолютно не пристосованого до самостійного життя чоловіка.
— Тетянко, ти пробач нас, дурнів! — вибачався батько день у день.
Незабаром його не стало. А ще через рік пішла з життя і мама Тані. Буквально перед цим вона вирішила переоформити свою квартиру на Таню.
— Ти, Таня, тільки брата свого не кидай! Він хороший! Якщо в біді опиниться, ти йому допоможи обов’язково, без нас йому не впоратися… — просила вона дочку в останній день.
Після похорону минуло майже півтора року. За цей час Сергій подзвонив сестрі тільки один раз, щоб уточнити терміни вступу в спадщину.
— Немає у тебе ніякої спадщини, Сергію! Половину вартості від батьківського будинку ти давно забрав, а квартиру мати мені подарувала — відповіла Таня.
Після тривалої істерики з обвинуваченнями молодший брат знову зник з радарів…
До того дня, поки не з’явився у Тані на порозі з вимогою продати батьківську квартиру і поділити гроші.
Виявляється, Оленці набридло терпіти чоловіка, і вона зі спокійною совістю вигнала його з будинку, побудованого на гроші його батьків.
Шкода, що свого часу ніхто про це не подумав, але тепер було вже пізно: будинок, як і ділянка землі, на якій він стояв, був оформлений на батьків Оленки.
Сергій залишився на вулиці в прямому сенсі з однією валізою в руках.
Тані зовсім не шкода було брата. У всьому, що з ним сталося, винен він сам. А ще батьки, які все життя боялися засмутити улюбленого сина.
— Ніяку квартиру я продавати не буду! Немає де жити? Знайди собі орендовану квартиру, ти вже дорослий! — вона зачинила двері прямо перед носом брата.
Справедливість, нарешті, перемогла! Тільки ось у Тані ніякої радості від цього торжества не сталося.
Нехай Сергій вперше в житті отримав те, що заслуговує. Тільки ось чи здатний він винести цю проблему???
Цілий день, а потім і ніч Таню мучило почуття провини перед мамою. Вона ж просила не кидати його в скрутну хвилину!
Рано вранці вона зателефонувала братові:
— Приходь, будемо думати, як вирішити твою проблему! — сухо сказала вона.
Сергій приїхав після роботи. На подив Тані, він не став лаятися і розповідати їй про те, як вона погано вчинила вчора. Він просто мовчав.
— Ось тобі ключі від батьківської квартири, будеш жити там! Квартира залишиться моєю, ти будеш там жити, поки не придумаємо, як купити тобі нове житло!
— Іпотеку брати не буду, ще я в боргах не жив! І так Олена на аліменти зараз подасть, платити доведеться! — ображено заявив Сергій.
— Ми в боргах жили, коли квартиру купили, і ти поживеш! А якщо не хочеш іпотеку брати, шукай роботу таку, щоб міг сам забезпечити собі дах над головою без кредиту. Ласкаво просимо в доросле життя!
Кинути свого брата в скрутній ситуації Таня дійсно не змогла, совість не дозволила. Але продовжувати справу батьків і няньчити Сергію до сивого волосся вона теж не збиралася.
Він – чоловік і повинен, нарешті, подорослішати і стати самостійним, нехай і в такому вже досить пізньому віці!
