Життєві історії

— Олено, ти куди? — здивовано запитав чоловік, бачачи, що дружина збирається спати. — У ліжко, а що? — втомлено відповіла вона. — А посуд мити? — обурився

Дзвінок пролунав у суботу вранці, коли Юля ще ніжилась в ліжку з чашкою кави. На екрані висвітилося ім’я свекрухи — Валентина Петрівна. Зазвичай це не віщувало нічого хорошого.

– І що тобі дружина? Стінка чи що? – почула Світлана і завмерла після таких слів, – Скажеш їй, що поїхав до мене допомогти по господарству, а я

— Аня… ну просто подумай, — сказав Льоша, відсуваючи від Ані тарілку з котлетою і макаронами, яку вона щойно поставила на стіл. При цьому Льоша із задоволенням сам

Олексій повертався додому пішки. Сніг вкрив двір так щільно, що навіть асфальту не було видно. Стояла тиша, тільки зрідка лунав скрип снігу під ногами. Він йшов не поспішаючи,

— Настя, у мене до тебе серйозна розмова! — почав Вадим. — Мені потрібно, щоб ти мене для початку просто вислухала, і найголовніше, не перебиваючи… — На тему?

— Мамо, як мені їй це сказати? — зітхнув Рома. — Ти уявляєш, як мені їй зізнатися, якщо навіть у тебе і те, душа пішла в п’яти? Олена

Ліза здивовано дивилася на стареньку: — Я так і не зрозуміла, що вам потрібно? — Та ось познайомитися зайшла, та млинців тобі принесла на сніданок. Я твоя сусідка,

— Що значить не зможеш взяти трубку? — Андрій завмер з дорожньою сумкою в руках. — Марина, ти мене лякаєш. Останнім часом сама не своя, а тепер ось

— Невже ти розраховував, що твоя романтика допоможе тобі заволодіти моєю квартирою? — здивовано запитала я чоловіка…   …— Наталя, ну не будь дитиною, — голос Льоші тремтів,