— Що це? Срібло? — Лера побачила у сестри нову підвіску. — Так! Це мені Костик подарував. — Маша буквально світилася від щастя. Підвіска їй сподобалася, і вона із задоволенням одягла її на шию. — Не сумнівалася… — пирхнула Лера. — Хто ще міг вибрати такий дешевий несмак? Тільки мій зять. — Лера… — Маша почервоніла. — Ти сама не бачиш? Такі підвіски дітям у кіосках на здачу видають! Знімай. Я не хочу, щоб ти ганьбилася.
— Що це? Срібло? — Лера побачила у сестри нову підвіску. — Так! Це мені Костик подарував. — Маша буквально світилася від щастя. Підвіска їй сподобалася, і вона
— Звідки у тебе такі суми?! — розлютився він. — А ти з якого дива питаєш, якщо сам третій місяць на дивані?…
— Звідки у тебе такі суми?! — розлютився він. — А ти з якого дива питаєш, якщо сам третій місяць на дивані?…   …Артем дізнався про скорочення в
— Таня, нам доведеться продати батьківську квартиру, мені потрібні гроші! — заявив з порога молодший брат. — І тобі привіт, Сергію! З чого це раптом така необхідність з’явилася??? — здивувалася Таня. — Ми з Оленою розлучаємося, я пішов з дому, жити тепер ніде…
— Таня, нам доведеться продати батьківську квартиру, мені потрібні гроші! — заявив з порога молодший брат. — І тобі привіт, Сергію! З чого це раптом така необхідність з’явилася???
— Вибач, Саня, мені час додому. Я весь вечір провів з тобою. Дружина буде сваритися. — Володимир плеснув долонями по столику. — А ти куди? Олександр знизав плечима. — Моя тобі порада, йди додому і помирися з Галиною. Вона симпатична жінка, розумна, дивись, як би хтось її не прибрав до рук, поки ти тиняєшся невідомо де. «Та кому вона потрібна», — хотів було за звичкою сказати Олександр, але зупинився. Адже дійсно, стільки жінок навколо, а він думає про Галину
— Вибач, Саня, мені час додому. Я весь вечір провів з тобою. Дружина буде сваритися. — Володимир плеснув долонями по столику. — А ти куди? Олександр знизав плечима.
Десятирічний Микита здригався від холоду, сидячи на зарослому бур’янами пагорбку біля великого дерев’яного хреста. Він тихо плакав, занурившись у далекі дитячі спогади. З тих пір, як не стало його мами, минуло два роки. Два довгих роки він потайки від усіх тікав сюди, на могилу, і в розпачі кликав свою матір.
Надворі вже стояв місяць листопад. Листя давно злетіло з дерев, вкривши землю жовтим пухнастим килимом. Десятирічний Микита здригався від холоду, сидячи на зарослому бур’янами пагорбку біля великого дерев’яного
— Галина Іванівна, завтра все як і домовлялися? — запитала Марина. — Так, — тихо відповіла вона. — Чудово, — сказала Марина. — Приїду о 10 ранку, будьте готові. Цього разу Галина Іванівна не відповіла і просто поклала слухавку. Вона вже уявляла, який скандал влаштує Ірина, коли все дізнається. В голові промайнула божевільна думка: «Я сама це все спровокувала». Але тут же вона відмахнулася від цієї ідеї. Ні, вона не була готова звинувачувати себе — це все випадковість, доля, обставини, але не вона…
Галина Іванівна відчувала себе загнаною в кут. Вона ніяк не могла змиритися з тим, що програла. Як Ірина могла так вчинити з нею? Жінка продовжувала шукати виправдання дочці,
— Іди на роботу! — Я?! — Клава поперхнулася чаєм. — А хто? Я чи що? — здивувався чоловік. — Я заробляю між іншим на нормальній роботі, а ти сидиш вдома. — І це ти називаєш нормальною роботою?! — обурилася Клава.
— Іди на роботу! — Я?! — Клава поперхнулася чаєм. — А хто? Я чи що? — здивувався чоловік. — Я заробляю між іншим на нормальній роботі, а
— Ксюшенькм, слухай… У тебе ж все одно вже є одна дитина. То, може, ти б і за Машенькою доглянула? Тобі ж все одно вдома сидіти, — абсолютно невимушено запропонувала Олена Василівна. — А так хоч у Оленьки руки зв’язані не будуть. Вийде на роботу, стане на ноги. Їй же зараз так важко… Ксенія зависла на пару секунд. Навіть забула про салат, який щойно акуратно нарізала.
— Ксюшенькм, слухай… У тебе ж все одно вже є одна дитина. То, може, ти б і за Машенькою доглянула? Тобі ж все одно вдома сидіти, — абсолютно
— Ні, я не дам ще грошей твоїй мамі! Досить! Нехай сама розбирається зі своїми боргами — я умиваю руки! — Тобто ти справді вважаєш, що відпустка в Туреччині важливіша, ніж допомога моїй матері? — голос Ігоря дзвенів, наче натягнутий дріт. Аліна відвернулася від вікна, де дивилася, як весняний дощик безсовісно шльопав по склу.
— Ні, я не дам ще грошей твоїй мамі! Досить! Нехай сама розбирається зі своїми боргами — я умиваю руки! — Тобто ти справді вважаєш, що відпустка в
– Антоне, дай мені ключі від машини, будь ласка. Маму терміново потрібно відвезти в поліклініку. Віра простягнула руку до чоловіка, який лежав на дивані. – Впораюся за дві години максимум, привезу твою красуню цілою і неушкодженою. Антон навіть не підвів очей від телефону. – Ні. – Як це ні?
– Антоне, дай мені ключі від машини, будь ласка. Маму терміново потрібно відвезти в поліклініку. Віра простягнула руку до чоловіка, який лежав на дивані. – Впораюся за дві

You cannot copy content of this page