Життєві історії
Життя Євдокії Степанівни раніше було насиченим і щасливим. Чоловік її, Левко, був впливовим посадовцем, велика квартира, службова машина, своя теж стояла в гаражі. Чоловік обожнював свою Дуню (домашні
Розлучатися в п’ятдесят було страшно. От у двадцять вона легко розлучилася й не думала навіть, навпаки, здавалося, що перед нею всі шляхи відкриті. А зараз було страшно, ой
Василь, Василько, наш любий синочок, розумник і добрий хлопець, оголосив, що збирається одружуватися, і хоче познайомити нас зі своєю нареченою. Він з дитинства відрізнявся цілеспрямованістю, наполегливістю й дещо
— Синочку, ти питав, що мені подарувати на ювілей? Я вирішила! — заявила Маргарита Петрівна, сяючи очима й розмахуючи рекламним буклетом. Жінка ледве вмовила сина відвезти її на
Уже двадцять років минуло, як Семен Іванович лишився сам-самісінький у своєму домі… Став він відлюдькуватим і, наче самотній вовк, сидів у своєму лігві, не потребуючи людського товаристві… Після
Вихідний, але Андрій, як завжди, у своїй майстерні. Під майстерню він придбав і обладнав колишній склад на околиці Полтави. Андрій різьбяр по дереву, добрий і затребуваний фахівець. Замовлень
Льоня проспав. Просив же маму збудити його раніше, та ні, вона пожаліла синочка, вихідний, хай поспить. Старший брат Ілько все-таки почав ремонт у своїй квартирі, давно збирався. Ілько
Микита не хотів іти на п’ятдесятирічний ювілей шефа, але цехова солідарність вимагала його присутності. До того ж, Оля наполягала. Вони з Олею разом навчалися в університеті й одночасно
Повернувшись додому з інституту, Славко застав свою молодшу сестричку Свету на сходах біля квартири. Семикласниця, зажурена, сиділа на брудній сходинці, а поруч із нею стояв її яскравий шкільний
Зранку Алла з’їздила на могилку до мами. Вчора було прощання з нею. Людей прийшло небагато. Вони з мамою були нетовариськими. До того ж, мама давно не працювала. Колишні