— Мамо, я вже переказала суму, ще на початку місяця. Це було на все. — На все! Ось у нас теж сусідка так каже: «На все вистачить». А потім сидить без гарячої води. Ольга стійко трималася. Але до середини другого місяця ситуація знову вийшла з-під контролю. 
— Оля, чому ти не відповідаєш? Ти там жива? Нічого не сталося? — Мамо, привіт, я щойно вийшла з наради. Якби щось сталося, тобі б уже повідомили —
«Негідник Тимур, — крутилося в голові у Алли. — Використав і викинув, як непотрібну річ». Спогади про першу зустріч непрохано спливли в пам’яті: літнє кафе, його чарівна посмішка, компліменти…  «Ні, досить!» — подумки обірвала себе.
— Ну, як тобі живеться з таким красенем? — з цікавістю запитала старша сестра, поки жінки крутилия на кухні. — Прямо як у казці «Красуня і Чудовисько», тільки
У цей момент двері відчинилися, і на порозі з’явився Андрій. Оцінивши ситуацію в одну мить, він обійняв зблідлу дружину. — Ідіть негайно. Ви засмучуєте мою дружину, а в її стані хвилювання заборонені, — в його голосі звучав метал. — Так ти правда при надії?
— Не смій наближатися до моєї невістки, хижачко! — голосно викрикнула сива дама, затуляючи собою тендітну молоду жінку. — Твої нащадки — твоя відповідальність. Навіть тварини піклуються про
Правда, висловила своє «фі» з приводу відсутності свіжого ремонту, але Микола швидко припинив ці обурення дочки. – Ти, Лара, просто інші орендовані квартири не бачила. Здають однокімнатні-двокімнатні з бабусиним ремонтом, а грошей деруть, як за апартаменти.
— Не підвищуй на мене голос! — заявила падчерка, — ти живеш у будинку мого батька, на всьому готовому, і маєш нахабство мені вказувати? Подумаєш, в квартиру свою
Віктор здивовано подивився на матір: – А хіба у тебе… – Була свекруха? – Тамара Павлівна гірко посміхнулася. – Ще й яка! Все не так робила, все не те… 
Ірина стояла біля вікна, спостерігаючи, як вітер ганяє листя по двору. За годину почнеться чергова недільна навала родичів чоловіка, і її затишна квартира перетвориться на прохідний двір. Жінка
— Та що ви з себе корчите?! — Віра підхопилася. — Слово скажеш — вже скандал! Зажерлися ви, ось і все. — Ідіть, — спокійно повторила Анна. — Без дзвінка сюди більше не приходьте.
Анна не чекала гостей на свій день народження. Вони з Артемом домовилися провести цей день лише з дітьми: подивитися старий фільм, влаштувати вечерю з піцою і морозивом. Але
— Віра, ти самостійна. У тебе хороша робота, стабільність. А Кіра… якщо вона залишиться без нас, їй ні на кого буде спертися.  Я гірко розсміялася.  — Ні на кого спертися? А на кого вона спиралася всі ці роки? А ви? На кого розраховували?
— Ви відписали все моїй сестрі? Ну і чудово — тоді за ваші борги тепер нехай вона розплачується. Я більше ні копійки не дам!…   … Всі мої
Спочатку він відчував себе царем. Думав — знайшов ту, яка «розуміє». А потім… — Тимур, ти занадто зациклений на собі. Нудно, якщо чесно, — кинула вона в кафе між латте і чізкейком. — У якому сенсі? — У прямому. Весь час — тільки ти. А мені, вибач, хочеться жити, а не слухати, як ти страждаєш через квартиру.
— Юль, запам’ятай, будь ласка… ти повинна бути обережною, — мати не просто говорила. Вона вживляла в неї це почуття, ніби заздалегідь знала: буде боляче. Юля не сперечалася.
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це. — Вона зробила паузу, даючи кожному слову ввібратися в його свідомість. — І це не провокація.  Це попередження. Передай їй. Дослівно. Або я знайду спосіб донести цю думку сама, більш дохідливо.
— Ще хоч раз твоя мати назве мене ім’ям хоч однієї з твоїх колишніх, і я за себе не відповідаю! Запам’ятай це! Ольга сказала це, не підвищуючи голосу.
— Катя, привіт! — бадьоро і сонячно відповіла Валерія, ніби дзвонила поділитися рецептом пирога. В її голосі не було ні краплі напруги. — Це Лера, дружина Антона. Не відволікаю? — Ем… Лера? Привіт. Ні, не особливо, — в голосі Каті чулося явне збентеження. — Чудово! Я на секундочку…
— Все-таки курку потрібно вміти готувати. Особливо грудку. Її дуже легко пересушити. Антон вимовив це не як докір, а як констатацію всесвітнього закону, який Валерія, через свою недалекоглядність,

You cannot copy content of this page