Головна

Життєві історії

Денис лежав у ванній на підлозі, акуратно склавши руки на грудях. Кімнатні капці чоловік Валентини поклав під голову. Бабуся Ніна, Валя і її сусід дивилися на Дениса, роззявивши рота. Сусід Микола підійшов ближче, нахилився і уважно подивився на Дениса: — Начебто дихає, — знизав плечима хлопець. — Ой, Господи, — перехрестилася бабуся Ніна.
Життєві історії 0
Денис лежав у ванній на підлозі, акуратно склавши руки на грудях. Кімнатні капці чоловік Валентини поклав під голову. Бабуся Ніна, Валя і її сусід дивилися на Дениса, роззявивши
— Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? — Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталка ще не оговталася від похорону чоловіка, тому не відразу зрозуміла питання свекрухи. Вона машинально складала в контейнер цукерки, що залишилися після поминок. — Вибачте, що?
Життєві історії 0
— Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? — Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталка ще не оговталася від похорону чоловіка, тому не відразу зрозуміла
Слава мовчки пройшов у передпокій, схопив з вішалки свою куртку, сунув у кишеню ключі від квартири. Він поїде до своїх батьків, які точно не відмовлять. Вони зрозуміють його. Вони завжди були на його боці. Квартира батьків зустріла його знайомим з дитинства запахом. Суміш маминої випічки, батькового тютюну і чогось невловимо-старечого, схожого на корвалол.
Життєві історії 0
Слава мовчки пройшов у передпокій, схопив з вішалки свою куртку, сунув у кишеню ключі від квартири. Він поїде до своїх батьків, які точно не відмовлять. Вони зрозуміють його.
Слава здригнувся від різкого брязкоту об нержавійку і повільно підвів очі від своєї вечері. Він старанно робив вигляд, що не помічав наростаючої напруги останніх тижнів, але цей звук пробив його броню благодушного спокою. — Що знову не так? — запитав він, насилу відриваючись від апетитного шматка м’яса.
Життєві історії 0
— Я погодилася, щоб твоя сестра пожила у нас, поки вчиться, але вона вже пів року як закінчила навчання, тож нехай котиться звідси! Мені більше ця нахлібниця тут
Ще одна типова субота перетворилася на болісне нагадування про мою внутрішню невпевненість і вразливість. Ми прямували до друзів, щоб відсвяткувати перший день народження їхньої доньки. Я намагалася зберегти посмішку, хоча в грудях постійно стискався біль. Він з’являвся при вигляді повітряних кульок, мініатюрних туфельок і радісних дитячих голосів — тих самих, які я так відчайдушно хотіла б почути від власних…
Життєві історії 0
Ще одна типова субота перетворилася на болісне нагадування про мою внутрішню невпевненість і вразливість. Ми прямували до друзів, щоб відсвяткувати перший день народження їхньої доньки. Я намагалася зберегти
Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила ніс від будь-якої страви «цієї вискочки», як вона за очі називала Марину, з’їла два шматки. — Ну я в душ, — крикнув Ігор з коридору. — У нас завтра з хлопцями футбол, треба виспатися. — Іди-іди, — Марина махнула рукою і почала витирати стільницю.
Життєві історії 0
Марина засунула брудні тарілки в посудомийку і увімкнула режим експрес-миття. П’ятнична вечеря вдалася, Ігор наминав її фірмовий пиріг з грибами за обидві щоки. Навіть Настя, яка вічно морщила
— У мами ж скоро ювілей. П’ятдесят п’ять. Дата серйозна. І я придумав просто геніальний хід, як вам помиритися. Остаточно. Аліна завмерла, її рука з м’якою ганчіркою застигла на півдорозі. Вона повільно випрямилася і обернулася, все ще стоячи на колінах. Вона подивилася на нього знизу вгору. На його обличчі грала широка, самовдоволена посмішка.
Життєві історії 0
— Алінка, я тут подумав, — голос Сергія пролунав у кімнаті несподівано бадьоро і голосно. Аліна не обернулася. Вона стояла на колінах посеред вітальні, методично, круговими рухами натираючи
Після похорону батька діти повернулися в його трикімнатну квартиру на Центральному проспекті. Там пахло старими книгами, ліками і тим самим одеколоном, який батько купував ще з радянських часів.  Валентина, старша донька, відразу сіла в крісло біля вікна. Там завжди сидів Петро Семенович. – За законом все ділиться порівну, – заявила вона, оглядаючи кімнату поглядом оцінювача, – я як старша дочка забираю цю кімнату з балконом. Вам, Коля, – звернулася вона до брата, – дістанеться спальня, ну, а Ліді, – Валентина кивнула в бік молодшої сестри, – маленька кімната біля кухні.
Життєві історії 0
Після похорону батька діти повернулися в його трикімнатну квартиру на Центральному проспекті. Там пахло старими книгами, ліками і тим самим одеколоном, який батько купував ще з радянських часів.
— Що ти тут робиш? Питання впало в липку, пахнучу чужим парфумом і потім тишу спальні, як осколок льоду. Голос Лариси був абсолютно рівним, позбавленим будь-яких емоцій, і від цього спокою по спині Ігоря пробіг не просто холодок — його накрила хвиля крижаного жаху. Він застиг, як тварина, спіймана в пастку, дивлячись на дружину, що стояла в дверному отворі. Поруч з ним на їх зім’ятому ліжку пискнула і судорожно спробувала прикритися простирадлом якась дівчина
Життєві історії 0
— Що ти тут робиш? Питання впало в липку, пахнучу чужим парфумом і потім тишу спальні, як осколок льоду. Голос Лариси був абсолютно рівним, позбавленим будь-яких емоцій, і
Мама хворіла з листопада. Іра спочатку дзвонила татові, просила переказати гроші, потім перестала. Він не відмовляв, казав:  – Завтра перекажу. – Після зарплати перекажу. – Ось у суботу вирішу справи і…
Життєві історії 0
Мама хворіла з листопада. Іра спочатку дзвонила татові, просила переказати гроші, потім перестала. Він не відмовляв, казав: – Завтра перекажу. – Після зарплати перекажу. – Ось у суботу

You cannot copy content of this page