Головна

Життєві історії

— Артем, побудеш з Льошею?! — Лера на ходу застібала чоботи, зустрівши чоловіка в дверях. — Мене на роботу терміново викликали. У них там завал якийсь. — Лера, ну ти що?! У мене сьогодні інші плани були! — Артем був обурений, але Лера швидко припинила всі його відмовки. — Це твій син, і він важливіший за всі твої плани. Зрештою, можеш взяти його із собою. — Ось ти й бери, — чоловік пробурмотів собі під ніс, але Лера почула. — Артем, не вигадуй! Ти ж знаєш, до нас не можна сторонніх. — Так знаю, знаю, — буркнув Артем. — Іди вже, трудівниця наша.
Життєві історії 0
— Артем, побудеш з Льошею?! — Лера на ходу застібала чоботи, зустрівши чоловіка в дверях. — Мене на роботу терміново викликали. У них там завал якийсь. — Лера,
— Олено, чому ти не береш трубку? Ми вже на об’їзну виїхали! Залишилася десь годинка, тому став чайник! — голос Ірини, моєї зовиці, був таким дзвінким, що мені довелося зменшити гучність, щоб динамік не деренчав. Я подивилася на екран смартфона. 30 грудня, 14:15. За вікном ліниво падав мокрий сніг, перетворюючись на асфальті на сіру кашу. У моїй квартирі пахло свіжомеленою кавою і трохи — хвоєю. У кутку стояла невелика ялинка, яку я вчора прикрасила під старе кіно — скромно і зі смаком. — Іра, — я зробила ковток, насолоджуючись тишею своєї кухні. — А ви, власне, куди їдете?
Життєві історії 0
— Олено, чому ти не береш трубку? Ми вже на об’їзну виїхали! Залишилася десь годинка, тому став чайник! — голос Ірини, моєї зовиці, був таким дзвінким, що мені
Чоловік був у відрядженні і переживав, що пропустить такий важливий момент, але Таня його заспокоювала: нічого, сходить потім на друге УЗД, все нормально. – Може, помиришся з Олесею? – обережно запропонував він вчора, коли вони розмовляли по телефону перед сном. Знав же, що не потрібно піднімати це питання. І все одно підняв. З Олесею Таня дружила з дитячого садка. Вони були нерозлучні і називали одна одну близнючками.
Життєві історії 0
Таня чекала УЗД з приємним хвилюванням: навряд чи сьогодні побачать, хто це буде – дівчинка чи хлопчик, але потай вона сподівалася, що можуть і сказати. Ось, Людці, колезі
— Чому вона не дзвонить? — Ірина Петрівна перевірила телефон вп’яте за годину. Але ні, там не було жодного пропущеного дзвінка, жодного повідомлення від дочки. Нічого. Звичайно, вона знала, що дочка зайнята. У Маші сьогодні мала бути співбесіда на нову роботу. Дуже важлива. Начебто на якусь відповідальну посаду з хорошою заробітною платою. Маша весь тиждень пояснювала їй, що готується, що не може так часто заходити до неї, закликала її до розуму: «Мамо, ну ти ж розумієш, мені треба зосередитися».
Життєві історії 0
— Чому вона не дзвонить? — Ірина Петрівна перевірила телефон вп’яте за годину. Але ні, там не було жодного пропущеного дзвінка, жодного повідомлення від дочки. Нічого. Звичайно, вона
— Аня, а ти чого ще в піжамі? Перед чоловіком треба завжди виглядати охайно і елегантно. Іди, вмийся, а нам з Вітею треба дещо обговорити. — Та що ви кажете! Припиніть вказувати мені, як жити, краще віддайте ключі від моєї квартири, — невістка простягнула руку…
Життєві історії 0
— Аня, а ти чого ще в піжамі? Перед чоловіком треба завжди виглядати охайно і елегантно. Іди, вмийся, а нам з Вітею треба дещо обговорити. — Та що
За столом Коля без кінця накладав собі ще і ще найдорожчих страв, а Настя активно хвалила всі частування, роблячи компліменти моїй кулінарній майстерності. — Дашо, ти така вміла господиня! Мені далеко до тебе. — Та годі, нічого особливого, — відповіла я, хоча витратила силу-силенну часу й зусиль на приготування…
Життєві історії 0
За столом Коля без кінця накладав собі ще і ще найдорожчих страв, а Настя активно хвалила всі частування, роблячи компліменти моїй кулінарній майстерності. — Дашо, ти така вміла
Аня готувала вечерю, коли подзвонив Микола. — Аня, вибач, я трохи затримаюся. Маму в лікарню «швидка» відвезла. — Що сталося? — Гіпертонічний криз. Але вже все добре, лежить під крапельницею. Кілька днів або тиждень проведе в лікарні… З тону Миколи Аня зрозуміла, що він ще щось хотів сказати, але чомусь мовчав. — Значить, ти вже був у неї і їдеш додому, так? У мене все готово, я і вечеря чекаємо на тебе, — сказала Аня весело. Вони жили разом уже два місяці, а вона, як і раніше, чекала на нього з нетерпінням і трепетом, як у перші дні їхнього знайомства. — Мені потрібно заїхати в одне місце. Загалом, приїду і все розповім. — Що розповіси? — Але в трубці вже пролунали короткі гудки.
Життєві історії 0
Аня готувала вечерю, коли подзвонив Микола. — Аня, вибач, я трохи затримаюся. Маму в лікарню «швидка» відвезла. — Що сталося? — Гіпертонічний криз. Але вже все добре, лежить
— Ба, я вже скоро приїду, — сказала Катя. — Добре, — відповіла бабуся. Каті здалося, що та ще щось хотіла сказати. І голос у неї був якийсь дивний, ніби винуватий. — З тобою все гаразд? — поспішно запитала Катя, поки бабуся не перервала зв’язок. — Зі мною все добре. Тільки… приходь швидше. — І вона відключилася. Катя поклала телефон у сумку, розвернулася і пішла до зупинки, гадаючи, чому бабуся просила її швидше прийти додому.
Життєві історії 0
Катя вийшла з коледжу і пішла в протилежну сторону від зупинки. До 8 Березня залишалося кілька днів, а вона ще не купила подарунок бабусі. Все не могла вибрати.
— Що значить розлучаємося? — здивовано запитав чоловік у дружини. — Ми ж тільки іпотеку взяли!… …Валентина стояла біля плити, механічно помішуючи овочеве рагу. На кухні пахло тушкованими баклажанами і спеціями. За вікном повільно згасав жовтневий день, забарвлюючи небо в блідо-бузкові тони. З вітальні доносився гучний голос Сергія — він вкотре розповідав комусь по телефону, яка у нього «безвольна» дружина. — Уявляєш, Максим, — реготав він, — вчора знову намагалася мені щось довести щодо ремонту. Каже, давай зробимо спальню в інших тонах. Я їй відразу пояснив — буде так, як я вирішу.
Життєві історії 0
— Що значить розлучаємося? — здивовано запитав чоловік у дружини. — Ми ж тільки іпотеку взяли!…   …Валентина стояла біля плити, механічно помішуючи овочеве рагу. На кухні пахло
Мама лежала на дивані, відвернувшись до стіни, в одязі, в якому вранці пішла на роботу. — Мамо, — покликала Катя. — Мамо-о. Мама повернула голову і через плече подивилася на дочку. — Ти захворіла? — запитала Катя. Мама не відповіла і знову відвернулася до стіни. Катя встигла помітити опухлі від сліз очі.
Життєві історії 0
Катя прийшла зі школи і побачила на вішалці в передпокої мамине пальто. Чоботи її теж були на місці. Дівчинка здивувалася, адже в цей час мама повинна бути на

You cannot copy content of this page