Чи то молодших дітей справді балують більше, чи то просто люди вже народжуються з різними характерами, але Наталя дуже відрізнялася від своєї сестри Катерини.
Наталя була старшою. Розумна, відповідальна, серйозна. Батьки завжди могли покластися на Наталю: якщо вона казала, що щось зробить, то так і буде.
Звісно, після такої доньки, з якою ніколи не виникало проблем, вони захотіли ще одну дитину. І ось тут усе й пішло інакше.
З дитинства Катя була неслухняною. Могла зробити те, що забороняли, могла піти туди, куди не дозволяли.
Її словам ніколи не вірили, бо не можна було бути впевненим, що вона каже правду.
Катя часто брехала, у старших класах прогулювала школу. Але при цьому батьки постійно її захищали.
І те, що було заборонено Наталі, Каті чомусь дозволялося. Ось така улюблена батьківська донечка. Класична історія.
Наталя вступила до університету, закінчила навчання, здобула хорошу професію. Одразу пішла працювати й незабаром виїхала від батьків. Орендувала квартиру, щоб бути самостійною.
Про самостійність Каті ніхто й не говорив. Вона після дев’ятого класу пішла зі школи, вступила до технікуму, закінчила його. Але працювати не поспішала. Точніше, місця роботи вона змінювала як шкарпетки.
І коли Наталя розмовляла з мамою, завжди чула, як та її захищає.
— І чому Катя знову звільнилася? — зітхаючи, запитувала старша донька.
— Ой, там такий колектив трапився! Ти навіть не уявляєш! Катруся поверталася додому й навіть плакала.
«Бідна, адже працювати доводиться. Звісно, вона засмучувалася», — саркастично думала Наталя, але вголос казала інше:
— Мамо, ну таке буває. Це ж не означає, що треба одразу тікати.
— Але ж не можна працювати там, де погано!
Наталя лише знову розуміюче посміхалася. Сама вона цілий рік пропрацювала там, де їй не подобалося. Бо після університету в неї не було досвіду, і його треба було набувати.
І лише коли вона багато чого навчилася на практиці, коли з’явилася впевненість у собі, вона змінила роботу.
При цьому, заздалегідь заощадивши гроші, створила фінансову подушку безпеки. Бо звикла розраховувати лише на себе.
А Катя розраховувала на всіх навколо. Скільки разів її Наталя виручала — й не злічити.
То грошей їй у борг дасть, і Катя, звісно, потім про цей борг забуває. То якось купила їй новий телефон, бо сестра примудрилася розбити старий.
А скільки вона в неї одягу перетягнула до себе — навіть не порахувати. Благо, розмір у них був однаковий.
А про те, що батьки постійно утримували свою молодшу непутящу дочку, навіть годі й говорити.
Навіть коли Катя працювала, мама все одно купувала всі продукти, оплачувала комунальні послуги, та й Каті грошей підкидала.
До того ж Катя вміла так попросити, що їй не відмовиш. Скільки разів Наталя обіцяла собі, що не піддаватиметься, і все одно піддавалася.
Але в якийсь момент Наталя перестала думати про свою сестру.
У неї з’явився чоловік, і Наталі просто не було часу на інших. Вона була закохана і думала лише про своє щастя.
Час від часу Катя з’являлася в її житті, але все ж рідше. Та й Наталя дуже часто не могла (або не хотіла) з нею бачитися.
Вона лише знала, що сестра й досі живе з батьками, працює то тут, то там, але подробиць не з’ясовувала. Не було на це часу.
З цим коханим чоловіком Наталя дійшла до РАЦСу. А невдовзі після весілля дізналася, що при надії. І її життя остаточно почало обертатися навколо сім’ї.
Коли в Наталі народилася донька, Катя теж почала з кимось зустрічатися. Мама свою розмову завжди починала з того, що у Катрусі з’явився наречений.
Наталі, звісно, було трохи прикро, що мама насамперед не про онуку питає, а про свою другу дочку розповідає. Але донька, здається, вже звикла.
Донька росла, радувала Наталю та її чоловіка. І навіть Катя кілька разів заскакувала, щоб погратися з племінницею.
Дивно, але грошей не просила, і Наталя навіть подумала, що сестра змінилася, подорослішала.
Щоправда, вона хвалилася своїм залицяльником, мовляв, у нього свій бізнес, і він дарує їй такі класні подарунки.
І Наталя зрозуміла, що, найімовірніше, сестра не подорослішала, а просто знайшла іншу людину, яка її утримуватиме. Але не втручалася. Зрештою, Катя доросла, сама розбереться.
Але, як виявилося, Катя сама розібратися не може…
Коли доньці Наталі виповнилося пів року, зателефонувала мама. І по голосу стало одразу зрозуміло, що щось сталося.
— Мамо, що таке? — злякано запитала вона.
— У Каті проблеми…
Наталя закотила очі. Звісно, коли ж у її сестри не було проблем?
— Що з Катею?
— Уяви, її кинув наречений.
Наталя зітхнула. Сумно, звісно. Що б вона не думала про сестру, все ж бажала їй щастя. І сподівалася, що Катя з тим чоловіком не тільки через гроші, а й через кохання.
— Це дуже сумно, — промовила вона досить щиро.
— Так, Катя ходить наче у воду опущена. Сама не своя. Ти б з нею зустрілася, поговорила…
Взагалі у Наталі й своїх справ вистачало. Мало того що маленька дитина на руках, дім на її плечах (хоч чоловік і допомагає, він все ж багато працює), так ще й вона сама почала працювати віддалено.
Жінка не любила від когось залежати. Нехай чоловік без проблем давав їй грошей скільки потрібно, їй було якось некомфортно.
— Гаразд, мамо, подзвоню Каті, — зрештою погодилася Наталя. Все-таки сестра, як-не-як.
Катя приїхала до неї в гості. Наталя побачила, що вона й справді стурбована. Але, схоже, справа була не в любовних переживаннях.
— Мама сказала, що ви з хлопцем розійшлися. Я співчуваю.
— Не в цьому головна проблема, — промовила Катя, а Наталя зрозуміла, що її побоювання підтвердилися. Сталося щось гірше. — Він виявився шахраєм.
— Як це? — здивувалася Наталя.
— Ну, представлявся крутим бізнесменом, а насправді нічого в нього не було. Ці подарунки були лише для прикриття.
— Та ну… Буває ж таке…
— А я повелася. Загалом, я взяла кредит на себе.
— Ти що зробила?
Наталя перестала наливати чай і здивовано (або навіть обурено) втупилася в сестру.
— Ну, він казав, що сам його виплачуватиме! Мовляв, йому це потрібно для бізнесу, а йому чомусь не дають!
— І тебе це не збентежило?
— Я ж йому вірила!
Наталя похитала головою.
— Ти зараз хоча б працюєш?
— Працюю… Але отримую мало.
— А яка сума кредиту?
Катя зітхнула, і Наталя зрозуміла, що все ще гірше, ніж вона могла подумати.
— Двісті шістдесят тисяч…
— Скільки?
Наталя сіла на стілець, бо аж ноги підкосилися.
— Та я знаю…
— Чим ти збираєшся його віддавати?
Катя знизала плечима.
— Взагалі, хотіла у тебе грошей позичити. Мені довелося поки що зняти гроші з кредитної картки, щоб внести платіж…
Слухай, можеш допомогти? Буквально кілька платежів за мене погасити, а далі я якось сама.
У Наталі все це не вкладалося в голові. Як можна додуматися взяти кредит, якщо тобі навіть на щомісячний платіж не вистачає.
Про що думала Катя? Хотіла вразити свого фальшивого нареченого? Чи сподівалася, що якщо вона йому допоможе, він її все життя утримуватиме?
Звісно, Наталі було шкода, що сестра вляпалася в таку історію. Але вона розуміла, що не зможе їй допомагати.
У неї й самої зараз грошей мало, а в чоловіка вона точно не стане просити на цю справу.
Власне, це вона й сказала.
— Ну а мені що робити? Наталко, хоча б трохи допоможи! У тебе Олексій добре заробляє, тобі шкода сестрі?
— По-перше, Олексій не мільйонер, — відрізала Наталя. — А в нас маленька дитина, зараз багато витрачається на доньку. По-друге, він точно не дасть грошей на твій кредит.
— А якщо тобі машину продати? Взяти щось простіше? А я потім усе поверну, чесно!
— З чого ти будеш повертати? — запитала Наталя. — У тебе ніколи таких грошей не було!
— Зароблю якось…
Жінка дивилася на свою сестру й розуміла, що та, здається, живе у вигаданому світі. Думає, що щастя й благополуччя самі впадуть їй у руки. І навіть не намагається щось змінювати.
Спочатку вплутується в проблеми, а потім просить рідних ці проблеми вирішувати. І настав час повернути сестричку в реальний світ.
— Я тобі не допоможу, вибач.
— Натусю, моя зарплата така сама, як виплата за кредитом! Що мені робити?
— Я не знаю. Треба було раніше подумати.
Катя підхопилася зі свого місця. По її обличчю було видно, що вона не звикла до відмов.
— Сестри так не поводяться!
— Сестри не перекладають свої борги одна на одну. Можливо, це тебе чогось навчить.
Катя пішла, сказавши, що не треба їй читати нотацій. А ввечері зателефонувала мама й з гіркими сльозами попросила хоч якоїсь допомоги.
— Для нас із батьком це теж велика сума, я якось долучуся.
— Мамо, а я не розумію, чому ви з батьком долучаєтеся? Катя сама взяла кредит, ніхто її не змушував.
Вона не подумала про наслідки, не розрахувала свої можливості. Просто так віддала гроші якомусь чоловікові.
Я не буду допомагати, і вам не раджу у це влазити. Може, вона навчиться хоч якоїсь відповідальності.
Але мама не послухала Наталю. І кожен наступний її дзвінок або зустріч з нею починалися з маминих скарг. Мовляв, як їм важко, треба ж донечці допомагати.
Наталя знала, що мама з татом сплачують цей кредит. І їй було їх шкода.
Якби батьки потрапили в подібну ситуацію, вона б без вагань допомогла. Але вирішувати проблеми сестри їй набридло.
На щастя, Катя до неї більше й не зверталася. Образилася, що їй не допомогли. І Наталя знала, що поки мама з татом живі, її сестра нічого не навчиться.
А навіщо думати наперед, якщо все зможуть вирішити батьки?
Батьків, звісно, шкода, але, як вважала Наталя, у такій поведінці сестри є й їхня провина. Ось нехай тепер і розхльобують.
