Ніна Іванівна слабко потягнула невістку за край домашньої кофти.
— Аліночко, переверни мене, бок заніміло.
Аліна мовчки відірвалася від прасувальної дошки. Вона підійшла до ліжка і перевернула огрядну свекруху на інший бік.
Спина звично занила від попереку до лопаток. Рівно рік тому у Ніни Іванівни стався інсульт.
— Ох, як же важко.
Свекруха застогнала, влаштовуючись зручніше.
— Подати судно?
Аліна поправила ковдру, що зісковзнула.
— Не треба. Ти мені краще телевізор увімкни, там зараз серіал почнеться.
Ніна Іванівна невдоволено скривила губи.
— І подушку поправ, мені жорстко. Ось якби Феденька був поруч, він би матері нормальний матрац купив.
Аліна пропустила шпильку повз вуха. Вона збила подушку і увімкнула старенький телевізор.
Відтоді як свекруха злягла, Аліна забула, що таке вихідні та нормальний сон.
Раніше Ніна Іванівна була владною жінкою. Вона любила приходити до них без попередження, перевіряти порядок у квартирі і сварити Аліну за неправильно зварений борщ.
Тепер її світ звузився до розмірів однієї кімнати, але вимогливий характер нікуди не зник.
Молодший син свекрухи, Федя, зник наступного дня після виписки матері з лікарні. Оголосив, що терміново їде на заробітки за кордон.
— Я там грошики зароблю.
Федя клятвено бив себе в груди перед від’їздом.
— Буду щомісяця на доглядальницю надсилати. Мамо, ти не переймайся, я тебе не кину.
Обіцяв повернутися через пару місяців…
Грошей не було. Федя дзвонив раз на місяць, скаржився на пекельні умови, на злого начальника і захмарні ціни на продукти.
Генка, чоловік Аліни, після кожного такого дзвінка тільки розводив руками.
— Ну а хто, якщо не ми?
Він ховав телефон у кишеню.
— Потерпи, Аліно. Він же мій брат. У людини важкі обставини. Він не може зараз розірватися.
Аліна терпіла. У неї просто не було вибору. Ніна Іванівна потребувала постійного догляду.
У передпокої скрипнув поріг. Повернувся Генка. Він пройшов на кухню, знімаючи куртку.
— Вечеряти будемо?
Гена кинув куртку на табурет.
— Я ще нічого не готувала.
Аліна вимкнула праску і вийшла з кімнати свекрухи.
— Мати сьогодні була буйною.
— Знову тиск?
Генка заліз у верхню шафку кухонного гарнітура. Дістав пачку печива.
— Знову примхи. Вимагає ортопедичний матрац, як Федя їй обіцяв.
Аліна присіла на край столу.
— Слухай, пелюшки закінчуються. Завтра купиш по дорозі? Ті, що дорожчі. Від дешевих у неї миттєво починається подразнення.
Генка завагався. Він покрутив у руках пачку.
— Слухай, Аліно. З грошима зараз скрутно. Премію урізали на роботі. Може, звичайні візьмемо? Яка різниця.
— Досить економити на моєму здоров’ї. Я і так втомлена.
Аліна щільно затиснула губи, стримуючи гнів, що підступав.
— Я не вигадую, Гена. Я її перевертаю цілими днями. З дешевими пелюшками мені ще й мазями її мазати по три рази на день. У нас же є заначка на чорний день. Візьми звідти.
— Немає заначки. Я її Феді переказав.
Генка випалив це занадто швидко. Він одразу ж замовк і втупився в печиво.
— Кому?
Аліна повільно випрямилася.
— Феді.
Чоловік заговорив поспішно, плутаючись.
— Йому там на чужині зовсім скрутно. Морози прийшли зарано, теплий одяг потрібен терміново. А ціни космічні.
Я ж казав, обставини у людини. Ну потерпи, він повернеться навесні, все віддасть до копійки. Він же брат. Як я міг відмовити?
Аліна нічого не відповіла. Вона мовчки дивилася, як чоловік метушливо ховає очі.
— Я піду в душ, сполоснуся.
Генка швидко вийшов із кухні, рятуючись від важкого погляду дружини.
Аліна залишилася одна.
Вона підійшла до обіднього столу. Там лежала стопка квитанцій. За квартиру борг висів уже другий місяць.
Аліна відкрила ноутбук чоловіка, щоб оплатити рахунки через банк. Дисплей спалахнув. Генка забув закрити браузер.
Аліна втупилася поглядом у монітор. На весь екран красувалася сторінка якоїсь Жанни.
Аліна вдивлялася в текст під першою фотографією. Променистий, засмаглий Федя стояв у шортах на тлі цегляного двоповерхового будинку й обіймав ефектну блондинку.
Підпис гласив: «Обмиваємо покупку нашого гніздечка! Заміське життя — диво!».
Геотег вказував на елітний передмістя обласного центру. Всього сорок кілометрів від їхнього міста. Дата публікації — вчорашня.
Аліна натиснула на стрілку праворуч.
Ось Федя смажить шашлики на красивому кованому мангалі. Ось Федя стоїть біля новенького кросовера.
Ось Федя піднімає келих з коктейлем на тлі плетених садових меблів.
Ніякого закордоння. Ніякого холоду. Ніякої важкої роботи…
За стіною шуміла вода. Генка мився після роботи.
Аліна не стала влаштовувати істерику й бити посуд. Вона уважно переглянула всю сторінку цієї Жанни.
Будинок було куплено пів року тому. Кожні вихідні — гості, лазня, поїздки в дорогі ресторани. Гарне життя вирувало.
Аліна згадала слова чоловіка про заначку на теплий одяг. Про урізану премію. Про борги за комунальні послуги.
Пазл склався ідеально.
Вода у ванній стихла. За пару хвилин Генка повернувся на кухню. Він витирав мокре волосся рушником.
— Слухай, Аліно, то макарони звариш із сосисками чи як?
Генка кинув рушник на підвіконня.
— Морози кажеш за кордоном ранні?
Аліна спокійно поставила пряме запитання.
— Що?
Генка завмер на місці.
— Я питаю, Феді там сильно холодно без теплої куртки?
Аліна плавно повернула до нього ноутбук.
— Ти зимову гуму на кросовер йому оплатив? З нашої заначки? Чи на новий мангал скинувся?
Генка зробив крок назад. Рум’янець миттю зник з його обличчя, залишивши сірі плями.
— Аліно, не лізь у чужі справи.
Він потягнувся через стіл, щоб закрити кришку.
— Не чіпай.
Аліна жорстко відбила його руку.
— Давно знаєш?
— Аліно, ну ти зрозумій…
Генка забурмотів, відступаючи до стіни.
— Він пів року тому цей будинок взяв. Йому ремонт треба робити, облаштовуватися. Меблі купувати.
Якби мати дізналася, вона б туди відразу напросилася жити на свіжому повітрі. А Жанна не хоче доглядальницею бути. У неї манікюр, вона косметолог.
— А я хочу, значить.
Аліна не підвищувала голос. Вона просто констатувала факт.
— У тебе ж манікюру ніколи немає.
Генка випалив це за інерцією. І відразу зрозумів, що наговорив феноменальну дурницю.
— Тобто, я не підходжу для заміського життя?
Аліна посміхнулася.
— Ну ми ж уже звикли! Потерпи ще трохи.
Генка почав нервово розмахувати руками.
— Він же брат. Я обіцяв не говорити, поки він остаточно не стане на ноги. Він працює до зносу, щоб цю іпотеку закрити.
— До зносу він шашлики перевертає. А ти йому наші гроші надсилаєш, поки ми тут дешеві пелюшки кроїмо.
Аліна дістала телефон з кишені домашніх штанів.
— Що ти робиш?
Генка смикнувся вперед.
— Дзвоню твоєму братові. Буду дізнаватися про погоду за кордоном.
Аліна набрала номер. Гудки лунали довго. Нарешті трубку зняли.
— Алло, Алінка?
Голос Феді звучав неймовірно надривно й хрипло.
— Що сталося? Я тільки зі зміни прийшов, ніг зовсім не відчуваю. Втомився як собака.
— Ти ж на вахті спину рвеш, Феденько?
Аліна говорила рівно, без виразу.
— Рву, Алінка, рву. Ось копійку назбираю, відразу матері доглядальницю оплачу на рік уперед. Обставини поки що тиснуть з усіх боків.
— А шашлик не підгорів?
Аліна сухо кинула запитання.
Федя замовк. Було чудово чутно, як на задньому плані сміється дзвінкий жіночий голос і грає танцювальна музика.
— Ти про що взагалі?
Голос Феді різко втратив втому. У ньому прорізалася відверта паніка.
— Про котедж. Адресу я на сторінці твоєї Жанни подивилася. Гарний паркан, цегляний. Готуйся, Федя. У тебе рівно три години.
— На що три години? Аліна, ти що там вигадала?
Федя вибухнув криком.
— Я зараз збираю речі Ніни Іванівни. Викликаю платний медичний транспорт для лежачих хворих.
Через три години твоя мати лежатиме у твоєму новому гніздечку. Прямо біля каміна. Адресу я диктую водіям. Зустрічай маму, Феденько.
— Ти не маєш права!
Федя закричав у слухавку.
— Жанна піде! У нас ремонт не закінчений! Я потім компенсую всі витрати! Я перекажу гроші завтра!
— Мене це вже не стосується. Досить.
Аліна натиснула кнопку і завершила дзвінок.
Вона відкрила нижню шухляду кухонного гарнітура. Дістала рулон щільних чорних пакетів. Кинула їх на стіл прямо перед чоловіком.
— Іди в спальню. Збирай речі матері. Постільну білизну, пелюшки, всі її ліки.
— Аліна, ти з глузду з’їхала?
Генка почервонів.
— Куди ми її повеземо, на дворі майже ніч? Так не можна поводитися з рідними людьми!
— Якщо ти зараз не підеш збирати її речі…
Аліна впиралася обома руками в край столу, нависаючи над чоловіком.
— Я зберу твої. І ти поїдеш у той елітний котедж разом із нею. Будеш там шашлики допомагати смажити. А заодно свою заначку пошукаєш. Час пішов. Збирайся.
Генка подивився на чорні пакети. Потім перевів погляд на непохитне обличчя дружини. Він ковтнув слину, мовчки взяв рулон і поплентався до кімнати.
Сперечатися він не наважився. Захищати брата далі було просто небезпечно для власного життя.
Минув тиждень. Аліна сиділа на кухні й пила ранкову каву. За стіною бубонів телевізор.
У квартирі більше ніхто не стогнав, не вередував і не вимагав подати води.
Федя, отримавши матір прямо на поріг свого нового будинку, влаштував грандіозний скандал водіям швидкої, але діватися йому було нікуди.
Жанна, всупереч його побоюванням, не пішла. Зате вона дуже швидко знайшла вихід із ситуації.
На гроші, відкладені на нову альтанку та лазню, вони найняли цілодобову доглядальницю з агентства.
Виявилося, гроші у Феденьки все-таки були, і чималі.
Генка цілий тиждень ходив похмуріший за хмару. Він дувся, спав на самому краю ліжка і відповідав виключно односкладово.
Усім своїм виглядом він показував, яку неймовірну жорстокість вчинила дружина стосовно його родини.
Аліна не звертала на це ніякої уваги. Їй було відверто байдуже на його образи.
Вона допила каву, сполоснула чашку і вперше за рік пішла до перукарні і на манікюр.
