Цей день

Марина і Діма одружилися трохи менше року тому, і з цього моменту багато чого в житті дівчини кардинально змінилося. Однією з таких змін було те, що в родині Діми було прийнято відзначати всі свята, збираючись усією родиною, пропускати такі заходи було не прийнято. — Ну це ж наш перший Новий рік у статусі чоловіка і дружини, може, нікуди не підемо? — з надією запитала Марина, коли Діма озвучив їй плани на майбутнє свято. — Ти що, мама нам цього ніколи не пробачить, — заперечив Діма. — Ну чому мої батьки пробачають, а твої не можуть? — ображено запитала Марина…

Марина наостанок оглянула велике приміщення й вимкнула світло — час було йти додому. Вона

Життєві історії 0

Ніна заздрила таким сильним почуттям, яким уже не було місця в її шлюбі… З Віталієм вони одружилися майже двадцять років тому, і за ці роки вже не залишилося й сліду від початкового трепету та ніжної любові. Однак це усвідомлення прийшло до Ніни лише пару років тому, а до цього моменту її цілком влаштовували стосунки з чоловіком. Жінці подобалося їхнє спокійне й розмірене життя, позбавлене бурхливих емоцій, але зате таке, що не віщувало жодних потрясінь, у тому числі й хороших. Вона б і далі вважала свій шлюб щасливим, якби кілька років тому Віталій різко не змінив своє ставлення до неї. Ніна почала помічати, що чоловік почав дратуватися через будь-які дрібниці і виливати весь негатив на неї…

Ніна сиділа в кріслі й укотре перечитувала улюблену книгу. Останніми роками вона дедалі частіше

Життєві історії 0

Дочка жила в сусідньому будинку, і тому у Тетяни частіше забилося серце. А в голові її одразу почали виникати різні образи розсердженої дочки та причини виникнення цього сильного роздратування. Найстрашніше, чого мати найбільше боялася, — це щоб дочка не розійшлася зі своїм чоловіком. Зятя Діму вона дуже любила і побоювалася, що Люба своїм владним характером колись доведе цього тихого, поступливого чоловіка до якихось нехороших вчинків…

— Мамо, ти вдома?! — цю фразу донька вимовила по телефону таким тоном, що

Життєві історії 0

— Ну що, забирайте ключі, — нотаріус простягнула конверт через стіл. — Квартира тепер ваша, Олена Вікторівна. Олена взяла конверт, відчуваючи дивну порожнечу всередині. Мала б радіти — нарешті власне житло, цілих п’ятдесят квадратних метрів у центрі. Спадщина від тітки Зінаїди, яку вона бачила хіба що п’ять разів за все життя. — Дякую, — кивнула вона і вийшла із задушливого кабінету на вулицю. Телефон завибрирував — повідомлення від Олега, колишнього чоловіка. «Чув, тобі дісталася квартира. Може, обговоримо? Я б міг допомогти з ремонтом». Олена пирхнула і сховала телефон у сумку. Ще чого не вистачало…

— Ну що, забирайте ключі, — нотаріус простягнула конверт через стіл. — Квартира тепер

Життєві історії 0

– Ігоре, розпакуй хоча б те, що я купила! Знову цілий день на дивані лежиш, ніби прямуєш до щастя? – роздратовано крикнула чоловікові. А він навіть не вийшов мене зустріти, а лише зробив телевізор голосніше. – Ну ось, почалися претензії, не встигла й порога переступити! – чоловік вийшов і незадоволено подивився на мене. – Ти сидиш вдома вже пів року. Я працюю одна, а ти взагалі нічого не робиш. Впевнена, що вечерю не приготував, мене чекав. Ігор закотив очі, висловлюючи, що думає про сказане. Я стиснула губи і пішла сама розкладати продукти…

Я повернулася додому, поставивши пакети з продуктами на кухні. – Ігоре, розпакуй хоча б

Життєві історії 0

— Боже! На кого ти схожа? — це було перше, що вона почула від найкращої подруги. Христина підійшла до столика, уважно оглянула Олену і безтактно заявила: — Не дивно, що тобі чоловік зраджує. Олена здригнулася. Одна справа — прокручувати цю інформацію в голові, інша — почути від сторонньої людини. — Та тихіше ти! Ще оголошення по гучномовцю зроби. — Зараз так уже ніхто не робить. Достатньо опублікувати плітку в інтернеті, і через годину вже всі про це говоритимуть. Христина сіла навпроти Олени й єхидно посміхнулася. Їй було шкода подругу, але вона не могла втриматися від зауважень навіть у такий момент. Дівчині ж було не до сміху. Вона не спала всю ніч і погано мислила. Тому не могла зрозуміти, чи жартує Христина, і тому запитала: — Сподіваюся, ти цього ще не зробила?…

Олена сиділа в кафе й чекала на подругу. Виглядала вона, мабуть, погано, проте зараз

Життєві історії 0

— Бабуся на нас постійно тільки кричить, мамо! – зайшла маленька Аліса в кімнату до брата. – Вона не любить, коли ми приїжджаємо в гості… — Та що ви вигадуєте? Вона сама мені дзвонила, питала, коли ми вже приїдемо! Не може дочекатися, бо скучила за вами! — А що ж вона тоді ніколи мені не дзвонить? Чому ж вона навіть з днем народження мене не вітає, мамо?! Або ти думаєш, що… — Ваня, ти ж прекрасно знаєш, що бабуся може вже щось забувати! Все-таки вік, пам’ять… Ти ж уже дорослий, повинен такі моменти розуміти! — Та в неї пам’ять краща, ніж у тебе, мамо! Вона пам’ятає все і завжди! А також… — Так! — перервала Яна сина. — Тон змінив! І давай збирайся!…

— Ваня, а чому ви з сестрою ще не зібралися? — здивувалася їхня мати,

Життєві історії 0

— Віко, ти ж розумієш… Це ж на один день. Відвезти меблі на дачу і все. Ну не пішки ж йому їх тягнути! — Раїса Геннадіївна витягнула губи в тому, що, на її думку, було посмішкою. Вікторія зробила вигляд, що не почула. Вона поправила сумку на плечі, не поспішаючи зняла взуття і кивнула: — А Дмитро де? — На роботі. Я подумала, краще відразу з тобою поговорити. Ти ж все одно вирішуєш у цьому домі. Останню фразу Раїса Геннадіївна вимовила тим самим тоном, який Вікторія знала напам’ять: ніби й похвала, а ніби й плювок…

— Віко, ти ж розумієш… Це ж на один день. Відвезти меблі на дачу

Життєві історії 0

Через пару хвилин він почув голос дружини: «Все готово, йди вечеряти!» Микита трохи завагався і встав з дивана, Аріна не любила, коли їй доводилося кликати його двічі. — Ну, що у нас сьогодні? — Микита сів за стіл, намагаючись вгадати за запахом, що на нього чекає. — Курка і тушковані овочі, — відповіла Аріна і поставила перед чоловіком тарілку з їжею. — Виглядає апетитно, — збрехав Микита, вдивляючись у свою вечерю. Молодому чоловікові відразу стало зрозуміло, що стало джерелом сильного запаху гару. Куряча ніжка була майже наполовину чорною, а інша її частина трохи рожевіла, свідчачи про те, що м’ясо було недоготоване. Овочі ж мали вигляд незрозумілої суміші дивного кольору і зовсім не викликали бажання їх з’їсти. — А ти курку не будеш?…

З кухні до кімнати доносився дивний запах, Микита вдихнув повітрям і важко зітхнув: «Ех,

Життєві історії 0

— Дівчино, у вас все гаразд? Я можу чимось допомогти? — поруч із нею стояла літня жінка, яка дивилася на неї зі співчуттям. — Та.., — Дарина витерла сльози і кивнула їй, — Дякую, у мене все гаразд. Жінка кивнула і поспішила у своїх справах, а Дарина подивилася на темні вікна квартири, в якій жив її хлопець. З учорашнього ранку, як тільки дівчина повідомила Сергію новину, він перестав відповідати на дзвінки та смс. Двері теж не відчиняв, і Дарина була в повному відчаї. Вона почала розуміти, що хлопець нею просто користувався. Казав, що кохає, дарував квіти, а сам кинув при першій-ліпшій проблемі. Банальна історія кохання і нездійсненних сподівань. — І що мені тепер робити?…

— Сергію, ну візьми телефон, будь ласка, візьми… — сімнадцятирічна Дарина плакала, стискаючи в