«Ось і все, моє рабство закінчиться, — раділа Аріна. — Більше я не дозволю собою командувати», — твердо вирішила вона…
…Аріна, як завжди, прокинулася від гучного крику свекрухи, яка вже підготувала для невістки цілий список справ і не могла дочекатися, коли та встане.
— Скільки можна спати, вставай уже! — Євгенія Сергіївна влетіла до Аріни в кімнату. — Справи не чекають, а ти все матрац пролежуєш.
— Зараз встану, — покірно відповіла Аріна й широко позіхнула.
— Не зараз, а негайно, — грізна свекруха продовжувала височіти над дівчиною.
Зрозумівши, що її не залишать у спокої навіть на хвилину, Аріна скинула з себе ковдру й сіла на ліжку.
— Дайте мені спокійно переодягнутися, ваші справи нікуди не втечуть, — сказала вона Євгенії Сергіївні.
— Я тебе знаю, ти ж копуха! Без нагляду розтягнеш усе на цілий день, — відрізала свекруха, але з кімнати все ж вийшла.
Аріна важко зітхнула й почала одягатися. «Коли ж це скінчиться? Я ніби не вдома живу, а в трудовому таборі», — думала дівчина, натягуючи кофту.
Коли жінка виходила заміж, вона й не підозрювала, що сімейне життя буде таким важким.
Стосунки з чоловіком були чудовими, а от з його матір’ю… Євгенія Сергіївна відразу взяла невістку під контроль, переклавши на неї всі домашні обов’язки.
Вона не лише вимагала від Аріни повного підпорядкування, а й контролювала кожну її дію, стоячи над душею.
— Ретельніше поліруй, — суворо наказувала Євгенія Сергіївна, спостерігаючи, як невістка миє склянки.
— Навіщо? Ми ж із них просто компот під час вечері п’ємо, — дивувалася Аріна.
— І що? — нахмурилася Євгенія Сергіївна. — Хіба це означає, що ми маємо пити з брудних?
— Та вони ж чисті… — тихо мовила Аріна, намагаючись зрозуміти, що ще не так із цим посудом.
— Мовчи й три, — грубо відрізала Євгенія Сергіївна, не зводячи очей з невістки.
У такі моменти Аріна шкодувала, що не працює, адже саме цей факт дозволяв свекрусі вимагати від неї виконання хатньої роботи в повному обсязі.
— Може, мені теж піти працювати? — вирішила Аріна порадитися з чоловіком.
— Навіщо? — здивувався Антон. — Ми ж вирішили, що тобі краще залишатися вдома.
— Так, але коли ми це вирішували, я ще не знала, яка в тебе «чудова» мама, — із сарказмом мовила Аріна.
— А що, у вас із нею якісь проблеми? — поцікавився Антон.
— Так, я вже втомилася від її постійних претензій і наказів. Почуваюся звичайною хатньою робітницею, — поскаржилася дівчина.
— Мама дуже вимоглива, але повір, вона не бажає тобі зла, — спробував заспокоїти дружину Антон.
Аріна зрозуміла, що сперечатися з чоловіком неиає сенсу — це лише призведе до сварки. Тому вона вирішила розбиратися зі свекрухою самостійно, без залучення Антона.
Однак рішучих дій Аріна поки не вживала, лише зрідка намагалася донести до Євгенії Сергіївни, що такий розпорядок її не влаштовує.
— Три сильніше, там пляма в’їлася! — керувала свекруха, поки Аріна прала кухонні рушники в тазу.
— Я не розумію, чому ми не можемо випрати їх у машинці? — запитала жінка, у якої від напруги вже боліла спина.
— Ось яке покоління виросло, — пирхнула Євгенія Сергіївна. — Ми все руками прали й не скаржилися!
— Звісно, але ж зараз є зручніша альтернатива, — заперечила невістка.
— Є, — погодилася Євгенія Сергіївна. — Але далеко не все можна добре випрати в машинці, руками надійніше.
— Може, тоді ви й виперете? — запропонувала Аріна. — У вас же більше досвіду.
— Ще чого! — незадоволено відрізала свекруха. — Я своє вже відпрацювала, тепер твоя черга. Це ж не моє рішення було, щоб ти стала домогосподаркою.
— Та вже… — зітхнула Аріна, яка давно пожалкувала про цей вибір.
Дівчині здавалося, що навіть коли вона працювала й паралельно займалася побутом, то виснажувалася менше, ніж від «доручень» свекрухи.
Євгенія Сергіївна вміла навантажити так, що невістка за цілий день не мала й хвилини, щоб присісти.
— Сьогодні варитимемо варення, — повідомила Євгенія Сергіївна, коли Антон на її прохання приніс додому кілька ящиків із ягодами.
— Навіщо? — здивувалася Аріна. — Ми ж його майже не їмо.
— Говори за себе, я якраз його дуже люблю, — заперечила свекруха.
Аріна напружила пам’ять, але змогла пригадати лише один випадок, коли Євгенія Сергіївна з’їла кілька ложок варення за вечірнім чаєм.
— Ну, у шафі ж ще купа банок. Може, спочатку варто їх доїсти? — запропонувала Аріна.
— Менше слів, більше справ, — проігнорувала її свекруха, дістаючи цукор.
Іноді Аріні здавалося, що деякі завдання Євгенія Сергіївна вигадує просто для того, аби не дати їй відпочити.
Іншого пояснення ручному пранню за наявності пральної машини, консервації варення, яке ніхто не їсть, та натиранню й без того чистих склянок дівчина просто не знаходила.
— Чому ти така виснажена? — запитав якось чоловік, заставши дружину знесиленою на ліжку.
— Сьогодні я робила генеральне прибирання в усій квартирі, — відповіла Аріна. — Твоя мама навіть змусила мене відсунути плиту.
— О, у моєму дитинстві вона теж так робила, — посміхнувся Антон. — Перед Великоднем у нас завжди було таке ретельне прибирання.
— Чудово, що це викликає в тебе теплі спогади, але я рук і ніг не відчуваю, — відрізала жінка, яку образила посмішка чоловіка.
— Я думав, удвох це робити легше, — сказав Антон, сідаючи на край ліжка.
— Не знаю, удвох ми не пробували, — відповіла вона, розминаючи затерплі пальці.
— А як же мама? — не зрозумів Антон.
— А в мами, мабуть, язик втомився — вона ним цілий день працювала, даючи мені все нові й нові вказівки.
— Напевно, їй через вік уже важко поратися по господарству, — припустив Антон.
— Якщо так піде й далі, я про це не дізнаюся, — сказала Аріна. — За таких навантажень я до її віку просто не доживу.
— Перестань казати дурниці, — Антон узяв дружину за руку. — А це що?
— Мозоль. Я ж усі вікна в квартирі вимила, і не по одному разу. Терла, доки твоя мама не схвалила.
— Бідненька, — співчутливо мовив Антон, хоча Аріна очікувала від нього зовсім іншої реакції.
Попри періодичні скарги дружини, з матір’ю Антон ніколи не розмовляв, вважаючи, що жінки самі порозуміються. Йому не хотілося опинитися між двох вогнів, тому він просто морально підтримував Аріну.
— Давай-но сьогодні пирогів напечемо, уже не перший місяць про них думаю, — сказала якось Євгенія Сергіївна.
— Може, завтра? У нас же сьогодні за планом прибирання, — відповіла Аріна.
— Нічого, встигнеш і те, і інше, — як завжди, різко відрізала свекруха.
— Гаразд, пироги то пироги, — погодилася Аріна.
Через кілька годин, коли підлога була вимита, а килими почищені, Аріна стояла над великою каструлею й з червоним від напруги обличчям місила тісто.
— Давай активніше, треба, щоб пиріжки вийшли ніжними, — керувала Євгенія Сергіївна.
— Я більше не можу, — втомлено мовила Аріна. — Я рук не відчуваю.
— Що ж ти така квола? Я у твої роки по чотири таких порції робила! — похитала головою свекруха. — Ну, тут уже нічого не вдієш, довести справу до кінця треба.
Аріна зібрала всю волю в кулак і продовжила замішувати тісто, подумки проклинаючи ті пиріжки.
Невідомо, скільки б ще тривали знущання деспотичної свекрухи, якби не один випадок.
Закінчивши чергову партію ручного прання, Аріна збиралася трохи відпочити у своїй кімнаті, як раптом її увагу привернув жалісливий голос Євгенії Сергіївни.
Це сильно здивувало дівчину — їй уже здавалося, що свекруха вміє говорити лише командним тоном. Аріна тихо підійшла до дверей її спальні й прислухалася.
«Діма ніяк не заспокоїться. Я вже в боргах як у шовках, пенсії взагалі не бачу.
Набрала мікрокредитів, аби тільки дати йому на життя, а він усе на ставки витрачає…» — скаржилася свекруха комусь по телефону.
Аріна відсахнулася від дверей. Почуте вразило її до глибини душі.
«Отже, вона все ще спілкується з ним? — замислилася вона. — А Антону бреше, що ні!»
Діма був молодшим братом Антона, із яким постійно виникали проблеми — здебільшого через його ігроманію.
Євгенія Сергіївна сварила сина, але не могла зупинитися й витрачала на нього всю пенсію, сподіваючись, що той схаменеться.
— Мамо, так далі не може тривати, — сказав їй одного разу Антон, коли вона вкотре віддала Дімі всі свої заощадження, які той програв за один день. — Припини його спонсорувати, ти робиш тільки гірше!
— Як же я перестану? — ледь не плачучи, казала Євгенія Сергіївна. — Йому ж тоді їсти не буде за що!
— Ось саме! — Антон суворо подивився на матір. — Ти даєш йому гроші на їжу, а він витрачає їх на ставки. Поки ти його забезпечуєш, у нього немає жодного стимулу щось змінювати.
— Синку, ти не розумієш…
— Я чудово розумію, що це треба припиняти, — відрізав Антон. — Якщо я дізнаюся, що ти з ним спілкуєшся або даєш йому гроші, від мене допомоги не чекай. Зрозуміло?
— Зрозуміло, — покірно погодилася Євгенія Сергіївна.
Антон з першого робочого дня допомагав матері, і вона вже не уявляла, як жити на одну пенсію. Саме тому їй довелося пристати на умову сина, хоча дотримуватися домовленості вона й не збиралася.
Після тієї розмови Аріна більше не чула імені дівера, тому була впевнена, що свекруха тримає слово.
Але підслухана розмова подарувала їй козир, який миттєво підняв настрій.
— Треба б увесь сервіз помити, давно ти цього не робила. І підлогу перемий, усе вже в пилу, — сказала Євгенія Сергіївна, заходчи на кухню.
— Помийте самі, у вас це точно краще вийде, — спокійно відповіла Аріна.
— Це ще що за новини? — здивувалася свекруха.
— А що такого? — Аріна подивилася на неї невинним поглядом. — Ви не працюєте, а отже, можете взяти частину хатніх справ на себе.
Я сиджу вдома, щоб робити те, що влаштовує мого чоловіка, а не виконувати всі ваші забаганки.
— Іди підлогу мий, а не права відстоюй! — гримнула свекруха, але невістка її зупинила.
— А як ви гадаєте, — задумливо почала Аріна, — Антону сподобається новина, що ви всю свою пенсію й купу мікрокредитів віддаєте Дмитру?
— Що?.. — очі свекрухи округлилися.
— Те, що ви чули, — тріумфувала Аріна. — Варто мені лише натякнути Антону, і ви миттєво втратите його фінансову підтримку.
— Ти не посмієш! — зблідла Євгенія Сергіївна.
— Хочете перевірити?
— Ні! Я на все згодна, тільки не кажи йому! — благально мовила свекруха, зрозумівши, що її загнали в кут.
— Ось це вже інша розмова, — посміхнулася Аріна. — Я хочу свободи. Відтепер усі домашні справи ділимо навпіл. Я одна все тягнути не збираюся.
— Домовилися, — одразу погодилася свекруха.
— Чудово. Хочете чаю?
— Ні, дякую, — Євгенія Сергіївна кинула на невістку похмурий погляд і пішла до своєї кімнати.
Аріна залишилася на кухні, повільно п’ючи чай і насолоджуючись довгоочікуваним спокоєм.
Як і обіцяла, Євгенія Сергіївна перестала засипати невістку вказівками.
Тепер вона виконувала свою частину хатньої роботи, а ручне прання залишилося в минулому — навіть кухонні рушники відтепер прала машина.
Не змінилося лише одне: свекруха так і не перестала таємно давати гроші молодшому синові, який продовжував програвати їх на ставках.
