— Єво, ти навіть не уявляєш, які в мене новини! — Сергій повернувся з роботи в такому піднесеному настрої, що дружина щиро здивувалася.
— І які ж? — запитала вона.
— Мене відправляють у відрядження. За кордон!
Єва здригнулася. Їй усе стало гранично ясно, але попри гострий біль у грудях, вона навіть трохи зраділа. Тепер у неї з’явиться час, щоб як слід підготуватися до запланованого…
…Сергій та Єва прожили в шлюбі сім років. Мешкали в квартирі, яку жінка успадкувала від бабусі, а всі вільні кошти вкладали в спільну дачу та куплені в кредит автівки.
У їхній родині все було як у людей: зранку — робота, дитину — в садочок, вдень — обід із колегами, а вечорами — спільні вечері.
Але останнім часом Єва дедалі частіше ходила замисленою.
— Що сталося? Ти якась дивна останнім часом, — зауважив Сергій, помітивши зміни в дружині.
— Нічого, просто я думаю… Може, нам народити другу дитину? Валюші вже п’ять, вона стала самостійною, саме час для другого маляти.
Єва готувалася до цієї розмови кілька тижнів і нарешті наважилася поділитися мрією з чоловіком.
Сергій не хотів здаватися грубим, але не втримався.
— Ми вже обговорювали це! — насупився він. — Нам цілком достатньо однієї дитини. Двох ми просто не потягнемо!
— Чому? З грошима у нас усе гаразд, ми обоє працюємо, є фінансовий запас.
— Справа не в цьому. Я просто не хочу другої дитини! Зрозумій, мене незабаром мають підвищити. Це додаткова відповідальність.
Я буду їздити у відрядження, затримуватися на роботі. Хто забиратиме Валю з садочка? Я не зможу возити тебе по лікарнях із немовлям.
— Ну, можна ж якось вирішити ці питання. Інші ж люди дають собі раду… — спробувала заперечити Єва, але чоловік перервав її.
— А мене не обходить життя інших! Мені важлива лише наша сім’я в нинішньому складі!
Єва була глибоко ображена такою категоричністю. Чоловік у буквальному розумінні відбирав у неї мрію.
Але такі питання мають вирішувати двоє, і якщо Сергій проти, вона нічого не могла вдіяти.
Через пів року Сергія й справді підвищили. Він почав регулярно затримуватися в офісі, їздити у відрядження й поступово віддалятися.
Єві це не подобалося. Вона щосили намагалася повернути ті часи, коли вони були щасливими.
Вона пропонувала разом гуляти у вихідні, кликала в кіно, навіть хотіла записати їх на танго, щоб розпалити згаслий вогонь.
Проте Сергій відкидав усі пропозиції, посилаючись на шалену втому.
— Сергію, у тебе скоро ювілей. Хочу запросити родичів і відсвяткувати як слід, — запропонувала Єва за два тижні до його дня народження.
— Я нікого не хочу бачити! — відрізав він. — Давай просто посидимо втрьох у кафе, і на цьому все.
Будь ласка, Євочко, вбережи мене від цих застіль із безглуздими розмовами. Я просто хочу спокою й тиші… Мені й так вистачає емоцій на роботі.
Єва прислухалася до чоловіка. Запрошувати нікого не стала, натомість забронювала столик у затишному ресторані й купила гарний подарунок.
Того дня вона продумала все до дрібниць: залишила доньку в мами, сходила до салону краси, одягла найкращу сукню й сіла за кермо.
Єва хвилювалася так, ніби це було їхнє перше побачення.
Під’їхавши до офісу чоловіка, вона припаркувалася в самому кінці стоянки, щоб Сергій не помітив її завчасно.
Жінка хотіла зробити сюрприз: зустріти його після роботи й одразу поїхати святкувати.
Пів години Єва нервово поглядала на годинник і поправляла макіяж. Нарешті скляні двері будівлі відчинилися, і Сергій вийшов на вулицю.
Він виглядав як зазвичай: трохи втомленим, але зосередженим. Чоловік майже одразу дістав телефон і набрав номер.
Єва затамувала подих. За мить її мобільний завібрував. Вона посміхнулася й відповіла:
— Алло! Привіт, коханий!
— Привіт. Не зайнята? — пролунав у слухавці голос чоловіка.
— Ні, чекаю на тебе. Коли звільнишся? — запитала Єва, продовжуючи спостерігати за ним із машини.
— Слухай… тут така купа роботи… — втомлено зітхнув він. — Мабуть, доведеться затриматися. Розумію, що обіцяв у свій день народження піти раніше, але не вийде.
Треба терміново закрити кілька питань. Ви з Валюшею повечеряйте без мене, добре? А мій ювілей відсвяткуємо на вихідних.
Єва заціпеніла. Вона дивилася на чоловіка, який стояв за кілька метрів від неї з дипломатом в одній руці та телефоном в іншій, і не вірила своїм вухам.
Сергій не виглядав зайнятим. Ба більше, він узагалі не збирався повертатися в будівлю.
Вона вже відкрила рот, щоб запитати, як він може працювати, якщо вона бачить його на парковці, але не встигла.
До Сергія підбігла жінка: молода, приваблива й ефектна. Вона грайливо обхопила його шию руками.
Чоловік не те що не відсторонився, а навпаки — пригорнув її до себе.
У Єви перехопило подих. Якби вона не сиділа в авто, ноги б точно підкосилися. У грудях розлився такий пекучий біль, що вона не могла поворухнутися.
Сергій із незнайомкою попрямували до його машини. Вони йшли в обіймках — точно так само, як колись вони гуляли з Євою.
Жінка все ще стискала телефон біля вуха, хоча розмова давно перервалася: вона навіть не помітила, коли саме чоловік натиснув «відбій».
Коли автівка зникла за поворотом, Єва нарешті усвідомила: це не страшний сон, а жорстока реальність.
По щоках покотилися гарячі сльози. Вона впустила телефон на сидіння і безсило впала на кермо. Їй було так невимовно боляче, що, здавалося, серце от-от розірветься.
Повернувшись додому, Єва на автоматі приготувала вечерю, а потім зателефонувала матері й попросила привезти доньку.
Валя зранку гостювала у бабусі, і тепер, коли весь її світ руйнувався, Єва як ніколи потребувала бути поруч із дитиною.
— Що у вас сталося? Ти вся бліда! Ви посварилися? Чому ви не в ресторані? — занепокоїлася мати, переступивши поріг.
— Усе нормально. Сергія терміново викликали по роботі, а я просто втомилася. Відсвяткуємо іншим разом, — відповіла Єва, намагаючись тримати голос рівним.
Вона не хотіла влаштовувати гучних сцен. Якби можна було повернути час назад, вона б віддала все, щоб не бачити того, що сталося.
Але зрадливі обійми та брехливий голос у слухавці вже назавжди закарбувалися в її пам’яті. Забути це було неможливо.
Коли Сергій повернувся «з роботи», дружина не влаштовувала скандалу. Вона взагалі вдала, ніби нічого не трапилося.
Їй було огидно навіть дивитися на нього, але Єва не хотіла з’ясовувати стосунки при дочці.
Вона вирішила діяти розважливо: спочатку підготувати надійний ґрунт, а вже потім виставити зрадника за двері.
На вихідних вони таки відсвяткували ювілей Сергія. Він був незвично ніжним і уважним до дитини. Єва, спостерігаючи за цією сімейною ідилією, дивувалася: як можна так легко жити подвійним життям?
Чоловік поводився настільки природно, що на мить вона навіть засумнівалася у власних очах. Але ні — образ коханки в його обіймах стояв перед нею як живий.
І ось у понеділок Сергій оголосив про те саме тривале відрядження за кордон на два тижні.
— Справді? І з ким ти їдеш? Хіба в такі поїздки відправляють поодинці? — спокійно поцікавилася Єва.
Сергій не очікував такого запитання, тому злегка знітився, але швидко зорієнтувався:
— Їду з колегою. Допоможеш зібрати речі? — не змигнувши оком, додав він.
Єва кивнула. Звісно, вона допоможе.
Збирати його валізу виявилося навіть кумедно. Дружина відкривала шухляди, діставала речі й відчувала лише дивне полегшення.
Якщо Сергію так кортить відпочити з іншою жінкою — нехай їде. А вона тим часом підготується до розлучення.
Єва акуратно склала його брудні шкарпетки та стару білизну, яку він давно збирався викинути.
Туди ж відправився потертий костюм, що вже вийшов із моди, та дві футболки: на одній було надруковано фотографію їхньої родини з донькою, а на іншій — Єва в обіймах Сергія (її милий подарунок на одну з річниць).
У валізу також лягла сорочка з помітною плямою на грудях, а на плавках жінка зробила ледь помітний надріз ззаду по шву.
Зверху Єва дбайливо поклала подарунки від доньки: кепку та кухоль із написом «Найкращому татові й чоловікові».
— Додай ще мої БАДи, будь ласка! — крикнув Сергій з іншої кімнати.
Останнім часом він бідкався на брак сил (і звідки тій енергії взятися на дві родини?) і купив дорогі німецькі капсули для тонусу.
Єва без докорів сумління замінила їх на сильнодійне проносне.
— Усе готово? Нічого не забула? — запитав Сергій, коли дружина застебнула блискавку валізи.
— Усе на місці, Сергію, не хвилюйся. Все, що тобі знадобиться, — відповіла Єва з загадковою посмішкою…
Поки чоловік був відсутній Єва теж не втрачала часу.
Вона забрала гроші зі спільної схованки, зібрала решту його речей у мішки, знайшла досвідченого адвоката й почала шлюборозлучний процес.
Тим часом «відрядження» Сергія на курорті пішло зовсім не за планом.
У перший же день він вийшов до моря зі своєю «колегою». Проте на пляжі його плавки луснули по шву, оголивши Сергія перед сотнями відпочивальників.
Він довго блукав берегом, не розуміючи, чому на нього всі витріщаються й сміються, аж поки супутниця не вказала на дірку. Було неймовірно соромно.
На романтичну вечерю довелося йти у старих затісних джинсах і тій самій футболці з сімейним фото.
— Що це на тобі за лахміття? Навіщо ти натягнув цю безглузду майку? Ти вирішив наді мною познущатися? — обурилася коханка.
— Збирався поспіхом… Так уже вийшло, вибач. Завтра купимо щось пристойне, — нервово виправдовувався Сергій.
Наступного дня йому стало вже не до шопінгу — чоловік буквально прописався в туалеті.
— Ох, цей готельний ресторан… Знав же, що не варто брати ті устриці! — Сергій був переконаний, що отруївся морепродуктами.
Щоб вивести «токсини», він пив багато води й подвоїв дозу «вітамінів для енергії», чим лише погіршував свій стан.
Відпустка мрії перетворилася на чисте пекло. На додачу, відмовившись носити кепку з написом «Найкращий тато», Сергій у перший же день добряче обгорів на сонці.
Проблеми з кишківником настільки виснажили його, що він вирішив перервати «відрядження» й повернутися додому раніше.
Коли Сергій підійшов до дверей власної квартири, його ключі не підійшли.
Він розгублено набрав дружину:
— Єво, ти вдома? Відчини, я повернувся! Тут замок заїло.
— Замок не заїло, його просто замінили, — спокійно відповіла Єва. — І робити тобі тут більше нічого.
У квартирі немає жодної твоєї речі. Вони всі чекають на тебе на дачі. Можеш поки пожити там, але скоро суд поділить майно, тож підшукуй інше житло.
Сергій онімів від несподіванки, але швидко оговтався і ввімкнув лінію захисту, коли Єва додала, що знає про зраду.
— У мене нічого не було зі Світланою! Ми просто колеги! І у відрядженні ми виключно працювали!
Коли Єві набрид цей дешевий спектакль, вона підійшла до дверей і чітко сказала через зачинене полотно:
— Тоді набери свого начальника. Прямо зараз, при мені, на гучному зв’язку.
— Навіщо? — здригнувся Сергій.
— Розкажи йому про ваше «відрядження», про успішні переговори. Нехай порадіє за вас.
Чоловік замовк. І цієї тиші було цілком достатньо.
Розлучення пролетіло швидко. Квартира залишилася Єві, гроші зі схованки — теж, адже Сергій не зміг довести в суді факт їхнього існування.
Дачу та автомобілі суд порівну поділив між ексами, а також зобов’язав батька сплачувати солідні аліменти.
Сергій залишився зі Світланою, але їхній союз тривав недовго.
Як з’ясувалося, колегу приваблював саме азарт таємного роману, адреналін від ризику бути спійманими та романтика готельних номерів.
Сіра буденність із розлученим чоловіком, який мав фінансові зобов’язання, її зовсім не цікавила.
Єва ж почала життя з чистого аркуша. Їй було важко: вона щиро кохала Сергія, планувала зустріти з ним старість і хотіла подарувати йому другу дитину.
Проте зараз вона лише дякувала долі за те, що чоловік тоді відмовив її від цієї ідеї.
Очевидно, він уже тоді підсвідомо готував шляхи для відступу й просто боявся зайвого тягаря.
Іноді вечорами, вкладаючи доньку спати, Єва згадувала той день біля бізнес-центру.
Що було б, якби вона тоді не приїхала? Скільки б іще тривав цей обман? Чи зізнався б Сергій сам?
Відповідей на ці запитання не було, та й шукати їх Єва давно кинула.
Вона точно знала одне: все, що сталося, відбулося на краще. Попереду на неї чекав новий, чистий шлях — без брехні, зради та фальшивих обіймів.
