Батьки самі винні, що відразу не взяли кредит і не купили Ромі цю приставку, коли хлопчик приніс п’ятірку за рік з математики.
Мама на прикладі чеків і квитанцій намагалася пояснити п’ятикласникові, що в родині немає коштів.
Газ, світло, вода, їжа в холодильнику, бензин, перукарні, мобільний зв’язок, одяг, татове пінна (куди ж без нього) — все це коштує грошей.
— Ти ж у нас любиш рахувати, от і порахуй, можемо ми дозволити собі цю приставку чи ні, — передала мама синові документи з цифрами.
Рома взяв папірці й із задумливим виглядом пішов у кімнату.
Наступного дня він попросив батьків відтепер віддавати йому всі чеки, квитанції, повідомляти про всі грошові перекази, покупки на інтернет-магазинах.
І, по можливості, вести облік готівкових коштів, щоб він зміг до кінця переконатися в тому, що додаткових фінансів на приставку дійсно немає.
Батькам спочатку це здалося чудовою ідеєю. Нехай хлопчик зрозуміє, як формується бюджет і як працює економічна модель в окремій родині.
Так він, можливо, навчиться поважати чужу працю і дізнається ціну грошей.
Тому батьки охоче віддавали синові всі квитанції, які той старанно складав у папку.
Через місяць стали помітні перші зміни в поведінці сина і в його підході до оцінки грошей.
— Ти що робиш? — запитав тато, коли Рома вимкнув йому воду в умивальнику під час чищення зубів.
— Вартість одного куба гарячої води за минулий місяць склала вісімдесят вісім гривень дев’ятнадцять копійок, — почав пояснювати Рома. — Літр коштує близько восьми копійок.
Я порахував, що за одне чищення зубів ти витрачаєш приблизно сорок копійок. Помножуємо на два чищення зубів на день і на тридцять днів, отримуємо двадцять чотири гривні на тебе одного.
Якщо набирати воду в стаканчик і використовувати холодну воду замість гарячої, то отримаємо економію більше вісімдесяти відсотків на місяць на кожну людину. А нас у родині троє.
Тато слухав умову і розв’язання задачі з відкритим ротом, у якому застигла зубна щітка із залишками пасти.
— Ось, — Рома наповнив склянку холодною водою і простягнув батькові.
— Дякую, синку, — сказав батько. — Іди, не заважай мені.
— Я почекаю, поки ти закінчиш. Новій звичці потрібен час для закріплення, — серйозно сказав хлопчик і простояв над душею батька до самого закінчення водних процедур, записуючи щось у свій блокнотик.
Наступною у ванну зайшла мама, і Рома повторно озвучив свої розрахунки, а заодно перевірив, скільки зубної пасти мама видавлює на щітку, і заявив, що це вдвічі більше рекомендованої норми.
— Слухай, він тепер постійно за нами стежитиме під час вмивання? — запитав батько Роми, коли вони з дружиною лягали спати. — Дивне відчуття.
Я в тюрмі не сидів, але сьогодні прямо відчув, що за мною стежить економічний наглядач. А що потім буде? Почне дорікати за те, що двічі змиваємо воду в унітазі?
— Ой, він просто образився, що приставку йому не купуємо, ось і дуріє. Завтра вже про все забуде, — відмахнулася дружина. — Не забивай голову, лягай. На добраніч.
Але вранці Рома нічого не забув. Він стояв поруч із татом, стежачи за тим, щоб той не просипав ні піщинки свіжомеленої кави повз турку.
Потім уважно спостерігав, як тато робить собі бутерброд, наполягаючи на тому, щоб батько до сріблястого блиску вичистив упаковку вершкового масла і не відправив у смітник жодного зайвого грама продукту.
А коли батько хотів викинути старий засохлий хліб, хлопчик голосно заперечив і прочитав йому цілу лекцію про те, скільки всього можна приготувати з додаванням сухарів: салати, м’ясо в паніровці, котлети.
А ще про те, що хліб є чудовою приманкою. І якщо наловити на нього риби в місцевій річці, то можна тиждень годувати сім’ю безкоштовно.
— Припиняй, Романе, зі своїми вигадками! — гримнув тато. — Мені більше нічого робити — ходити на риболовлю, щоб прогодуватися!
Ми не в лісі живемо і не бідуємо. Я не збираюся над кожною крихтою тремтіти. Може, мені ще чайок піти на вечерю відстрілювати?
— А ти справді можеш?! — щиро зрадів Рома такій ідеї.
— За-в’я-зуй.
Але Рома не зав’язав. Хлопчик став справжньою економічною занозою в дупі марнотратства.
Він постійно ходив по квартирі, вимикаючи за всіма світло, стежив за тим, щоб газові конфорки не горіли даремно.
А ще знайшов в інтернеті рецепти з бюджетних продуктів і наполягав, щоб мама відмовилася від магазинних солодощів на користь домашніх.
Мама, яка з дитинства ненавиділа готувати, була «невимовно рада» такому повороту.
А потім син і зовсім зателефонував бабусі й запросив її на вечір сімейного ліплення вареників, на який ніхто згоди не давав.
— Знає, на які важелі тиснути, — бурмотів батько, дивлячись на задоволену тещу, яка щипала тісто.
— Я вам, до речі, п’ять баночок варення принесла, — посміхалася блаженно-зловісно літня жінкс.
Почувши це, Рома просто засяяв від щастя, записуючи у свій блокнот різницю від скорочення витрат.
Хлопчик провів у будинку ревізію і виявив наявність надлишків ліків, косметики та одягу.
— Мамо, у тебе, виявляється, три нові кофти, які ти купила минулого року і жодного разу не одягала, — показав він на речі з бирками, що лежали на полиці в шафі. — Можеш тепер зі своїх закладок у «Інстаграмі» прибрати ті, що ще не оплатила!
— Дякую, синку, — процідила мама крізь зуби, відчуваючи, як у неї починає сіпатися око.
Вона перевела погляд на чоловіка, а той сяяв: уперше за місяць юний фінансовий геній отримав батьківське схвалення.
Але це була передчасна радість. Незабаром Рома дістався до татового пінного по п’ятницях і запропонував у цей день влаштовувати День батька і сина.
Ігри на свіжому повітрі, уроки гітари, спортивне штопання шкарпеток і походи на безкоштовні екскурсії.
Тато хотів пригрозити, що якийсь любитель економії ось-ось отримає зовсім неекономічного ременя, але не міг.
Він сам нещодавно проголосив, що устами дитини промовляє істина (коли Рома порадив мамі фарбувати й підкручувати вії самостійно, а не витрачатися на салонні процедури), і тепер у тата не було жодного козиря в рукаві.
І ось коли батьки дійшли спільного висновку, що син реально загрався зі своїми економічними переслідуваннями, у поштову скриньку впали квитанції за комунальні послуги.
— Слухай, а ми ж реально заощадили, — сказав батько, порівнюючи з минулим платежем. — Трохи некомфортно так жити, звичайно.
І я не заздрю тій конторі, де він потім буде начальником, але на приставку можемо відкласти йому заощаджену частину грошей. Адже він заслужив.
— Ну так, заслужив, — погодилася мама. — Він мені вранці ще демонстрував різницю витрат на продукти за два місяці. Там півтори тисячі економії.
І я вже не кажу про те, що він сам особисто склав і відправив лист із проханням відключити радіоточку, за яку ми щомісяця платили сто двадцять гривень.
Та й рецепти непогані знайшов в інтернеті. Я й не знала, що з картоплі стільки всього смачного можна приготувати.
— А ще ми з ним у минулий День батька і сина заштопали купу старих шкарпеток. Мені тепер до його випускного вистачить. Неймовірно, начебто не працює, а гроші в сім’ю приносить, — схвально кивнув батько.
Обговоривши все це, батьки зайшли до кімнати сина, який, як завжди, щось записував у свій блокнотик.
— Ромчику, ми тут з татом подумали і вирішили відкладати тобі на приставку з тих грошей, що ти допоміг нам заощадити. Ти молодець. Майбутній фінансовий геній просто.
— Ага, — вступив у розмову тато, — щомісяця будемо відкладати по три тисячі гривень, заощаджених тобою, і за рік ти зможеш купити собі приставку. Ну що, задоволений?
— Дуже! — просяяв Рома. — Тільки там економія три тисячі сімсот сорок три гривні. Чекати доведеться всього одинадцять місяців.
І ще я вам хотів показати розрахунки щодо бензину, який тато витрачає на поїздку на роботу. Якщо купити велосипед…
***
Наступного дня Рома вже грав на новій приставці, купленій батьками в кредит. І економічна модель Роми цілком справлялася з переплатою за відсотками.
