Головна

Життєві історії

Він не давав їй приводу для підозр, але, перервавши своє відрядження, Юля чомусь думала про те, що повернеться додому і застане Женю з якоюсь бабою. Вона притулилася чолом до прохолодного скла і нахмурилася: що за дурна звичка вигадувати якісь серіальні сюжети? Напевно, це через те, що життя у Юлі було нудним і передбачуваним, тож залишалося тільки вигадувати якесь цікавіше життя. У салоні пахло чоловічим одеколоном з дев’яностих, Юля давно вже таких не зустрічала: на роботі чоловіки все більше пахли ганімедами і малиновою шкірою. Водій був одноліток її батька: рідке сиве волосся, коричнева від засмаги шия, порізана різкими зморшками. Він позіхав і весь час торкався правого вуха, прямо як її батько, коли втомлювався або не висипався. І манера водіння була така ж нервова.
Життєві історії 0
Він не давав їй приводу для підозр, але, перервавши своє відрядження, Юля чомусь думала про те, що повернеться додому і застане Женю з якоюсь бабою. Вона притулилася чолом
В одному з найвищих хмарочосів сучасного великого міста, де скло відбиває хмари, а життя здається занадто далеким і бездушним, жив чоловік на ім’я Максим. Він був мільйонером — не просто багатим, а неймовірно успішним. Він був одним з тих, кого називають «саморобком»: він почав з нічого і за десять років створив імперію в сфері технологій. Але за фасадом успіху чоловіка ховалася глибока самотність. Його будинок знаходився на верхньому поверсі висотки, з видом на місто, яке ніколи не спить. Щоночі він дивився на вогні, слухав нескінченну тишу, що пронизувала серце, і відчував порожнечу, яку неможливо було заповнити ні грошима, ні вечірками, ні навіть найекзотичнішими подорожами.
Життєві історії 0
Катя сіла навпроти нього, поклала руку на стіл і сказала: — Я знаю, навіщо ти мене викликав. Але якщо ти думаєш, що я буду твоєю іграшкою — забудь.
Того дня за столом сиділи троє: Олена, молода практикантка Катя і Валентина Степанівна, жінка за п’ятдесят, вічна шукачка народних способів лікування. У Валентини були «незначні запалення по-жіночому» і вона лікувала їх з фанатизмом. То пила відвар з підозрілих корінців, то їздила до чергової «перевіреної» бабки. — Біля Умані є село Піковець, — з набитим котлетою ротом заговорила Валентина, звертаючись до Олени, — ось де справжня сила! Бабка Стефанія. Їй під дев’яносто, а очі молоді, ясні. Немов наскрізь бачить. Олена машинально колупала виделкою гречку з котлетою. Вона чула ці історії сто разів. — І що вона, болячки заговорити може? — без особливого інтересу запитала Катя. — Болячки! — пирхнула Валентина. — Та вона Людку, з сусідньої вулиці, від безпліддя вилікувала!
Життєві історії 0
Олена стискала в руці тест, білу пластикову смужку, на якій, як і багато разів до цього, безжально красувалася лише одна риска. Яскраво червона і, як завжди,… одна! Вона
– Ну, кохана, всього п’ятнадцять тисяч! Тобі ж нічого не вартує дати їх моїй мамі! Ну у тебе ж премія, не скупися! – продовжував благати чоловік. Яна закотила очі і відклала телефон на диван. Останні пару місяців Максим постійно просив гроші для своєї матері. То ліки терміново потрібні, то продукти закінчилися, то пральна машинка зламалася. Кожного разу знаходилася нова причина. Яна знову запитала, чому він не допомагає матері зі своїх заощаджень. – Максим, у тебе ж були відкладені гроші. Майже вісімдесят тисяч, якщо я правильно пам’ятаю, – Яна намагалася говорити спокійно, хоча роздратування вже підступало до горла. – Куди вони поділися?
Життєві історії 0
– Ну, кохана, всього п’ятнадцять тисяч! Тобі ж нічого не вартує дати їх моїй мамі! Ну у тебе ж премія, не скупися! – продовжував благати чоловік. Яна закотила
Одного разу Денис повернувся під ранок. Марина не спала. – Знову з Сергієм? – запитала вона без докору, скоріше з втомою. – А що? – він був на взводі. – З братом посидіти не можна? Він єдиний у мене. Рідна кров. – Ніхто не забороняє, але ти на роботу вставати вчасно не можеш. – Розберуся, – відмахнувся він.
Життєві історії 0
Марина стояла біля плити, перевертала на сковороді рум’яні сирники. Ліза, її дванадцятирічна дочка, сиділа за кухонним столом і захоплено розповідала вітчиму про шкільну олімпіаду з біології. Вона жестикулювала,
— За барахлом приперлася гадюка? Він попереджав, зараз винесу, — заявила коханка чоловіка…
Життєві історії 0
— За барахлом приперлася гадюка? Він попереджав, зараз винесу, — заявила коханка чоловіка…   …Олена сиділа біля вікна в квартирі подруги і дивилася на дощовий вересневий двір. Уже
Апофеоз настав холодної осені. У Тамари Іванівни стався обширний інсульт. Параліч. Вона стала лежачою. Лікар, втомлено дивлячись на Олену, сказав: — Або спеціалізований пансіонат, що малоймовірно за пільгою, або домашній догляд. Але готуйтеся, це важко. Віктор, коли Олена, ридаючи, повідомила йому новину, вдарив кулаком по столу так, що підстрибнув посуд у шафі. — Ніякої лежачої в нашому домі! Ти чуєш? Я не буду в своїй квартирі нюхати запах лайна! У нас дитина! Він що, повинен на це дивитися?
Життєві історії 0
На самій околиці промислового міста, в сірих п’ятиповерхівках жили дві дівчинки – Олена і Катя. Їхня дружба зародилася в першому класі, коли Олена поділилася з Катею половинкою яблука.
Коли Маша прийшла додому, чоловік чомусь вже був вдома – сидів на дивані і про щось напружено думав. – Вадик, чому ти сьогодні раніше за мене прийшов? Щось сталося? – запитала стурбовано дружина. – Та так… Втомився я чогось, взяв на пів дня відгул. Сиджу ось і думаю. У твоєї мами ж скоро день народження… – Я пам’ятаю, – посміхнулася Маша. – Але мій день народження набагато раніше. Він вже післязавтра. – Ну, з твоїм – все зрозуміло. А ось з тещиним – не дуже. Що ми будемо їй дарувати?
Життєві історії 0
Коли Маша прийшла додому, чоловік чомусь вже був вдома – сидів на дивані і про щось напружено думав. – Вадик, чому ти сьогодні раніше за мене прийшов? Щось
Люська без тата навідріз відмовлялася їхати до лікарні. Дочекалися його з рейсу, і тато провів її до самої операційної. – Татку, ти мене тут чекатимеш? – ридала сестричка. – Куди я подінуся, люба? Звичайно, чекатиму. Чому ти плачеш, ти ж така хоробра у мене? – А де я плачу? Я просто зітхаю! І її відвезли. Нескладна планова операція. Але батьків попросили здати кров у банк крові – це було обов’язковою умовою. – А у неї ж тільки з одним з нас збігається група крові? – запитав тато. – Може, ви спочатку візьмете проби? Щоб ми вам зайву не здавали. – Крові зайвої не буває!
Життєві історії 0
Жахливий сюрприз з’ясувався випадково… У моєї молодшої чотирирічної сестри, Люськи, вилізла пупкова грижа. Лікарі сказали – не затягувати. Чим раніше прооперують, тим краще. Люська без тата навідріз відмовлялася
Родіон обернувся. Теща стояла у своєму улюбленому бірюзовому костюмі, з укладеною зачіскою. В її очах блищав азарт — такий самий, який з’являвся щоразу, коли вона затівала щось за спиною дочки. — Евеліна Марківна, а як же Злата? Вона ж одна тут… — Та що з нею станеться? Лікарі доглянуть, медсестри. Я вже із завідувачем поговорила, Тимофієм Ігоровичем. Він сказав, що перші два тижні — найспокійніші, просто відновлення. А ми повернемося засмаглі, відпочилі, і Златочці буде приємно. Родіон поглянув на дружину. Злата спала, або робила вигляд, що спить.
Життєві історії 0
Родіон стояв біля вікна палати кардіологічного відділення і спостерігав за тим, як медсестри поспішають коридором. У палаті лежала його дружина Злата — третій день після операції на серці.

You cannot copy content of this page