Артем і Христина були молодою парою, яка прожила разом уже десять років. За цей час у них з’явилося двоє дітей: п’ятирічний Михайло та трирічна Настя.
Життя здавалося стабільним і передбачуваним, аж поки не постала третя дитина — маленька Катруся.
Ця подія, стала поворотним моментом у стосунках (розповідь спеціально для сайту Цей День) подружжя.
Після появи п’ятого члена сім’ї Артем сильно змінився.
— Ну от, тепер у нас троє дітлахів. Треба радіти, правда ж? — чоловік звів очі на дружину.
— Звісно, треба. Тільки от як ми дамо собі раду? Двоє дітей — це одне, а троє…
— Та ну, якось впораємося, — відірвався від екрана телевізора чоловік. — Усе-таки діти — це щастя.
— Точно, щастя. Особливо коли вночі кожні дві години прокидаєшся годувати дитину, а вдень, стомлена й невиспана, бігаєш за всіма трьома, — усміхнулася Христина.
— Ти ж сильна, впораєшся. Я теж завжди поруч, допоможу. Куди я подінуся? — Артем змовницьки підморгнув дружині.
— Артеме, ти ж знаєш, що я працюю віддалено. Часу й так мало, а тепер його стане ще менше…
— Усе буде добре. Ми разом впораємося, — запевнив її чоловік.
Незважаючи на оптимістичні запевнення Артема, Христина відчула наростаючу напругу.
З появою Катрусі навантаження на неї збільшилося багаторазово. Діти вимагали уваги, турботи й грошей, а фінансові можливості сім’ї залишалися незмінними.
За кілька місяців після появи Катрусі Артем почав змінювати свою поведінку.
Ситуація ускладнювалася тим, що він став заощаджувати буквально на всьому, що стосувалося дітей.
Якщо раніше він не шкодував грошей на іграшки, одяг та розваги, то тепер купував лише найнеобхідніше й найдешевше.
Часом справа доходила до абсурду, коли чоловік приносив додому дитяче пюре, термін придатності якого закінчувався наступного дня.
Також Артем став відмовлятися навіть від спільних прогулянок із сім’єю, знаходячи будь-який привід.
— Ти не підеш із нами? — здивувалася жінка, помітивши, що чоловік, як і раніше, лежить на дивані.
— Вибач, люба, але в мене термінова зустріч. Може, наступного разу? — знизав плечима Артем.
— Знову зустріч? У тебе ж учора була зустріч! — обурилася у відповідь Христина.
— Ну, знаєш, робота зараз на першому місці. Треба заробляти більше, щоб забезпечити сім’ю… розплодили трьох усе-таки…
— З твоєї вини! Ти ж переконував мене, що все буде добре! Та й як ти плануєш забезпечувати сім’ю, якщо ніколи не буваєш удома? — сплеснула руками жінка.
Роздратований Артем стрілою схопився з дивана й почав метушливо одягатися.
Спочатку Христина вирішила, що їй вдалося достукатися до його совісті, але коли грюкнули двері, зрозуміла, що це не так.
Ображена жінка зібрала дітей і вийшла на вулицю гуляти.
Вона звернула увагу на те, що їхня машина, як і раніше, стояла біля будинку, що означало, що Артем перебуває десь поруч.
Близько години мати з дітьми гуляла поряд із будинком, але чоловік усе ніяк не з’являвся.
Потім доня попросила у Христини тістечко, і тій довелося зайти до магазину.
Шлях молодої матері пролягав повз місцевий ресторан. Жінка випадково кинула погляд на вікна й застигла на одному місці з візком у руках.
По той бік вітринного вікна, за столиком, сидів Артем і з задоволенням уминав тістечка з чаєм.
Першим бажанням Христини було забігти всередину й влаштувати чоловікові скандал, але вона стрималася заради дітей.
Бажання й далі гуляти в молодої матері остаточно зникло. Вона купила дітям тістечка й пішла додому.
За кілька годин додому повернувся Артем. Чоловік виглядав задоволеним і спокійним.
— Як поїв? — злобно спитала Христина.
— У якому сенсі? — нервово усміхнувся чоловік і за інерцією провів руками по волоссю.
— Тістечка були смачні чи ні? — підперла боки молода мати.
— Які ще тістечка? — усміхнувся Артем і мимоволі почервонів. — Тістечка якісь вигадала…
— Які ти їв у ресторані! — промовила з усмішкою дружина, і він зрозумів, що брехати марно.
— Мені потрібна розрядка, щоб заробляти гроші на ваш прожиток! — огризнувся чоловік. — Ти не уявляєш, скільки грошей ви в мене висмоктуєте!
— Авжеж, дійсно, заробляєш, от тільки ми їх не бачимо, — закотила очі Христина. — Пам’ятаю, минулого тижня я просила тебе купити куртку для Михайла. Пам’ятаєш, що ти мені відповів?
— Пам’ятаю, що треба економити, — пробурмотів Артем.
— Чому ти сам не економиш? Учора знову їв у ресторані! — схрестила руки на грудях жінка.
— Ти лазила в мій телефон? Це був діловий обід! Не можна ж завжди харчуватися вдома…
— Зрозуміло. Ну так, ресторан — найзручніше місце. Ціни ж копійчані… А ми з дітьми їстимемо вдома, бо це дешевше?
— Ти що, звинувачуєш мене в жадібності? — сердито (розповідь спеціально для сайту Цей День) нахмурив брови Артем. — От уже від кого не чекав…
— Так, звинувачую, і навіть не приховуватиму цього! Ти перестав піклуватися про свою сім’ю…
— Я працюю на знос! Щоб ви ні в чому не мали потреби! — прогарчав у відповідь чоловік і роздратовано пішов до кімнати.
Христина пішла за ним, щоб серйозно поговорити й розставити всі крапки над “і”.
— Я вважаю, що ти віддаляєшся від нас, ніби ми чужі люди, — з досадою промовила жінка. — На всьому економиш…
Навіть учора, коли я попросила тебе купити для дітей ковбасу, ти купив із розряду “червона ціна”, яку навіть собаки не їдять!
— Якщо тобі щось не подобається, ти завжди можеш сама піти на роботу й шикувати стільки, скільки твоїй душі завгодно, — байдуже промовив Артем. — Звикла стільки років сидіти на всьому готовому й горя не знати.
— Взагалі-то я працюю віддалено, коли маю змогу… — Христина обурилась від слів чоловіка й вирішила провчити його за те, як він почав поводитися щодо неї та дітей.
Не подаючи на розлучення, вона вирушила до суду й подала на аліменти. Артем дізнався про це випадково й був шокований тим, що сталося.
Чоловік зателефонував Христині й влаштував великий скандал, зажадавши забрати заяву.
— Ні! — відмовилася жінка. — Тепер я й діти нарешті бачитимемо від тебе хоч якісь гроші!
— Не забереш заяву, я з тобою розлучуся! — пригрозив дружині Артем.
— Спробуй! — рішуче промовила Христина. — Я не проти! З тобою й так уже все зрозуміло!
За три місяці подружжя розлучили, і жінка залишилася з трьома дітьми на руках.
Однак аліментів молодій матері цілком вистачало на те, щоб поки що утримувати дітей.
Ось такі вийшли “тістечка”.
