— Тобі треба подати на розлучення, — голос Галини Петрівни пролунав за столом, немов постріл. Тиха сімейна вечеря миттю перестала бути спокійною та затишною. Анна, невістка, що сиділа навпроти свекрухи, завмерла з виделкою в руці. Паштет із курячої печінки, який вона так старанно готувала до приїзду свекрухи, застряг грудкою в горлі…
— Тобі треба подати на розлучення, — голос Галини Петрівни пролунав за столом, немов постріл. Тиха сімейна вечеря миттю перестала бути спокійною та затишною. Анна, невістка, що сиділа
Вечорами вони готували вечерю разом. Кирило різав овочі, Аня чаклувала біля плити. Потім дивилися фільми, обійнявшись на дивані. — Я така щаслива, — шепотіла Аня, засинаючи в його обіймах. Але поступово ідилія почала розсіюватися. Одного ранку Кирило взяв телефон Ані, поки вона була в душі. — Хто такий Антон? — запитав він за сніданком. — Новий менеджер з продажу, — здивувалася Аня, — А що? — Чому він пише тобі о десятій вечора?…
— Дивись, яка світла кухня! — Аня захоплено відчинила вікно, впускаючи травневий вітер. — І балкон є! Кирило поставив останню коробку з речами на підлогу: — Головне, що
Я не відразу помітила, що шнур від холодильника тепер тягнеться через весь прохід. Просто вранці встала, пішла на кухню — і спіткнулась. Не впала, вхопилася за косяк. Віктор стояв біля плити, грів чайник. Він обернувся, спокійно сказав: — Обережніше. — Віть, навіщо ти холодильник пересував? — Від батареї треба подалі. Техніка перегрівається. — Він там стояв вісім років, і нічого. — Ну й даремно, — знизав плечима. — Привикнеш…
Через пів року я сама запропонувала йому переїхати до мене. Це здавалося логічним. Розписуватися не стали — ні він не пропонував, ні я не наполягала. Просто живемо разом.
Подружжя розбирало речі в квартирі Віри Петрівни. Після похорону минув тиждень, і тепер потрібно було вирішити, що робити з її майном. Марина не поспішала з цією справою, але й відкладати її на потім не хотіла. Раптово у двері подзвонили. Олексій пішов відчиняти. На порозі стояв Андрій. — О, чудово! А я думав, нікого не застану, — промовив чоловік, заходячи в квартиру, — Давно не бачилися. — Років п’ять точно, — холодно відповів Олексій. Марина вийшла в коридор на голоси. — Братик з’явився, ну й дивина, — з іронією промовила вона, — Що привело?…
— Дивись, яка кумедна фотографія, — Марина показала чоловікові знімок, який дістала зі старого альбому, — Це ми з Андрієм на дачі у бабусі. Мені тут років десять,
— Мамо, зайди в дім, застудишся, — тихо сказала Ліда. Жінка підняла на неї вицвілі очі. Її губи затремтіли. — Лідочко… — прошепотіла вона, чіпляючись за руку доньки. — Як же я тут одна буду? Зима сувора буде, відчуваю. Дрова сирі, піч димить… Не переживу я холоду, донечко. Не переживу… Замерзну, точно замерзну… У Лідочки стиснулося серце так, що стало важко дихати…
Ліда стояла на ганку, закутавшись у стару в’язану кофту, і спостерігала, як Славко складає в багажник їхнього «Логана» мішки з картоплею. Машина помітно просіла, пружини жалісно скрипнули. Славко,
Але перший шлюб Максима не склався. Це було важко для всіх, але ми впоралися. Я підтримувала сина, як могла. А потім у його житті з’явилася Олена. Їй було двадцять чотири. Тиха, неусміхнена, якась закрита. Я намагалася налагодити контакт, але вона завжди трималася на відстані. Відповідала односкладово, в гості не кликала, ініціативи не виявляла. Вони почали зустрічатися навесні, а восени вже одружилися. Все сталося швидко, я навіть не встигла як слід познайомитися з майбутньою невісткою…
У 55 років я стала бабусею, але невістка відразу дала зрозуміти, що мені тут не раді: — Нам допомога не потрібна…   …Мені п’ятдесят п’ять. Я все життя
— Та вона більше не буде нічим таким займатися! Вона більше не буде на тебе кидатися і щось псувати, Настя! — намагався він переконати дружину. — А якщо ти… — Що, якщо я?! Знову вважаєш, що я її якось провокувала на таку поведінку? — Н-ні… Але… — Так, Сашо, ти все бачив і чув, я спеціально записувала тобі ті відео, які потім і в суді знадобилися. А ти мені не вірив, що в неї з головою проблеми! Тож навіть не думай знову на мене цю провину звалювати! Зрозумів?…
— Нехай вона тільки наважиться сюди зазирнути, Сашо! Я її або зі сходів зіштовхну, або з балкона викину! — заявила Настя чоловікові, коли він сказав, що до них
— Ірка, привіт! Ти у вихідні що робиш? — Таня не любила ходити околясами і відразу перейшла в наступ. — Тільки не заливай мені, що знову відкрилася виставка, яку ти не можеш пропустити! — Ну, взагалі-то… — почала Іра. Вони й раніше не часто вибиралися на дачу до Тані, а тепер культурне життя не залишало часу, щоб побути з рідними. Як можна сидіти за містом, коли навколо стільки цікавого відбувається! — Все! Досить! У мене немає сил слухати твої відмовки! — перебила сестру Таня. — Ти коли у нас була востаннє?
Розчарування змінилося образою. Ірина думала про те, що вона їм скаже. Вона ніяк не могла повірити, що так могли вчинити близькі їй люди. Найнеприємніше те, що ти робиш
Наталя сиділа на краю дивана, руки стиснула в кулаки, дивилася у підлогу. Я стояв посеред кімнати, тримаючи в руках її телефон. Щойно прочитав листування. — З ким, Наталя? Вона підняла очі. Червоні, опухлі. — З Андрієм. Я не зрозумів одразу. Перепитав: — З яким Андрієм? — З твоїм другом. Андрієм Ковальовим. Ноги підкосилися. Я сів у крісло навпроти. Телефон випав з рук на підлогу. Андрій. Мій друг з університету. Двадцять вісім років дружби. Свідок на нашому весіллі…
Наталя сиділа на краю дивана, руки стиснула в кулаки, дивилася у підлогу. Я стояв посеред кімнати, тримаючи в руках її телефон. Щойно прочитав листування. — З ким, Наталя?
Хлопчик відірвав погляд від родичів, що їли, і, розгублено подивившись на матір, схвально кивнув. — Мамо, ти мені купиш морозиво? — Обов’язково! — жінка погладила сина по голові, і вони, не попрощавшись, поїхали додому. По дорозі Марія купила Єгору морозиво і замислилася над тим, як некрасиво вчинила з онуком свекруха. Її цікавив ще один важливий факт: було це вперше чи ні. Бажаючи прояснити ситуацію, Марія запитала про це у сина. — Максим і Маша вчора їли шоколадні цукерки з коробки, а мені не дали, хоча я й попросив…
Після одруження Марія взяла за правило приїжджати в гості до свекрів із подарунками для кожного члена родини. Вона не забувала й про те, що з батьками Павла мешкав

You cannot copy content of this page