Цей день

— Синку, ну як це? У вас із Наташею двоє дітей, як ти можеш їх покинути? — засмучено вигукнула Анна Євгенівна, коли син оголосив про розлучення з дружиною. — Мамо, це наша справа! Я розлюбив Наташу, що тут незрозумілого! Життя одне, і прожити його треба в радості та задоволенні! А діти… Що діти… Виростуть і роз’їдуться, а я мушу далі жити з дружиною, яка мені набридла! Нічого, вони не пропадуть! А з Ксюшею ми одружимося відразу після розлучення! Про те, що у сина роман, Анна Євгенівна дізналася зовсім недавно, коли випадково зустріла сина з дівчиною, з неприродньо великими губами. Ксюша — колега Іллі. Вони мило воркували біля магазину. Син не став заперечувати, сказав, що у них все серйозно. Жодні аргументи не допомагали…

— Синку, ну як це? У вас із Наташею двоє дітей, як ти можеш

Життєві історії 0

— Яка у тебе важка робота, — сказала Ольга, зустрічаючи чоловіка, — люди вже лягають спати, а ти все ще працюєш. Побережи себе. — Та у нас знову завал, комісія ще й нагрянула, — бурмотів щось Вадим, не дивлячись дружині в очі й не вловивши сарказму в її голосі. — Та й не говори. І все на тобі одному тримається. А ось Сергій Михайлович, як пан, вже й повечеряв, і з собакою погуляв. І йому й на думку не спадає, що у нього на роботі завал і комісія, — продовжувала дружина іронізувати. — Ти що, знущаєшся з мене? — підвищив чоловік голос, нарешті зрозумівши насмішку…

— Яка у тебе важка робота, — сказала Ольга, зустрічаючи чоловіка, — люди вже

Життєві історії 0

Він стояв у мене на порозі з якимось пошарпаним рюкзаком. Виглядав так, ніби тиждень не спав. Ігор. Мій друг зі студентських часів. Пам’ятаю, як він раніше заходив — впевнений, спокійний, завжди з жартами. А тут дивиться в підлогу і видавлює: — Я від неї пішов. Все, приїхали. Не відразу я зрозумів, від кого саме. Від дружини Наталі він пішов пів року тому, весь район обговорював. А тепер ось — від тієї самої дівчини, через яку все й почалося. Поставив чайник, дістав із холодильника те, що було. Сів. І він почав розповідати. Довго розповідав. До самого ранку, напевно. А я слухав і думав: наскільки ж ми всі, загалом, однакові дурні, коли справа стосується цих самих пошуків щастя. Ігор завжди був таким… правильним, чи що. Робота-дім-дача. Діти вже дорослі, майже вилетіли з гнізда. З Наталею двадцять п’ять років разом. Не скажу, що у них була прямо вогняна пристрасть, але нормально ж жили. Звичайна сім’я. Без скандалів, без зрад, без драм…

Мій найкращий друг у 54 роки пішов від дружини, з якою прожив 25 років,

Життєві історії 0

— Тату, мама завжди клала цукор наприкінці, — тихо зауважив він, дивлячись у тарілку. Антон завмер із ложкою в руці. — Тепер будемо пробувати по-іншому, — сказав він і змусив себе посміхнутися. — Чоловіки впораються. Але чоловіки не справлялися. Він запізнювався на роботу, забував підписати в садочку зошит, ввечері валився на диван, а син тягнув його за рукав: — Тату, а ти почитаєш? — Пізніше, Сеня, — втомлено відповідав він. — Тато зараз зайнятий. Пізніше часто не наставало. Одного вечора він приїхав до матері. Галина Антонівна жила у старій двокімнатній квартирі, де все було на своїх місцях і пахло пирогами. Сеня одразу ж сів на килим із машинками, а Антон важко опустився на стілець. — Мамо, я не виживу, — зізнався він, дивлячись у стіл. — На Риті все трималося: дім, садок, готування. Я нічого не встигаю. Галина Антонівна стиснула губи…

Рити не стало раптово: вранці відвела Сеню до дитячого садка, вдень зателефонували з роботи,

Життєві історії 0

– Куди він подінеться! – сказала Олена. – Знаєш, як мама одружила на собі тата? Обзавелася мною! Олена весело розсміялася, зовсім не соромлячись такої обставини власного появи на світ. – Як я зможу все це провернути, якщо між нами нічого немає? – зітхнула тоді Іра. – Ой, чи не проблема! – махнула Олена рукою…

Обдурити Іллю придумала Олена. Вона взагалі була майстром всяких авантюр, підступів і хитрих схем.

Життєві історії 0

Марина почула дзвінок у двері, коли вкладала Льошку на денний сон. Дитина тільки-но почала засинати, її повіки важчали, пухкі пальчики розтискалися на її грудях. Дзвінок пролунав знову – наполегливо, вимогливо. Марина обережно переклала сина в ліжечко і пішла відкривати, на ходу поправляючи світле волосся. Вона пофарбувалася в блонд місяць тому – захотілося змін після зимової сірості. На порозі стояла Валентина Петрівна з двома величезними сумками…

— Я викинула речі твоєї матері з балкона, — спокійно сказала дружина ввечері…

Життєві історії 0

Наташа знову хрумкнула соковитим яблуком і гордо подивилася на дівчаток у палаті. Лариса кивнула їй, немов погодилася, що й справді, непогані чоловіки у нас. Люба ж лежала мовчки, обличчям до стіни. Дівчатка не бачили, як по щоках Люби текли гіркі сльози. Її ніхто ніколи так ласкаво не називав – маленька…

– Дівчата, мій, як дізнався, що у нас буде дитина, став немов несамовитий. Постійно

Життєві історії 0

Довго чекати продовження не довелося. Вже наступного дня, в суботу, до нас без запрошення з’явилася Мілана з двома дітьми. Мілана моя зовиця. Вона жила окремо, але сьогодні родичі, схоже, вирішили діяти спільно: сімейна рада постановила, що мене потрібно «дотиснути» всім складом. Поки ми з Ларисою Павлівною перебували на кухні, з коридору долинув жалісливий плач…

Довго чекати продовження не довелося. Вже наступного дня, в суботу, до нас без запрошення

Життєві історії 0

У мене іідбулося побачення з чоловіком за сорок п’ять. І знаєте, що найдивніше? Я мріяла про те, щоб він хоча б запізнився хвилин на п’ять або пролив каву. Що завгодно, аби відчути, що переді мною жива людина, а не робот у красивій упаковці. Зараз розповім, як це було. Тому що ця історія навчила мене дечому важливому. Почалося все як завжди — знайомство через додаток. І відразу я зрозуміла: ось він, адекватна людина. Ніяких «ку-ку, красунечко», ніяких повідомлень о третій годині ночі з питанням «спиш?». Його перше повідомлення було таке: «Добрий день. Мене звати Андрій. Подивився ваш профіль — здається, у нас схожі інтереси. Якщо буде цікаво поспілкуватися, напишіть». Я перечитала разів три. Потім показала подрузі. Вона сказала: «Блін, виходь за нього негайно».

«Я не п’ю, не їм після шостої і лягаю о 22:30», — повідомив чоловік

Життєві історії 0

Олена стояла в коридорі і дивилася на чужі чоботи. Вони були занадто новими для цього будинку. Тут, у передпокої, де пахло старим кремом для взуття і сирою вовною, ці лаковані носи виглядали зухвало. Вони стояли не там, де належало — не на гумовому килимку в рубчик. Чоботи нахабно топтали паркет, який у цьому місці завжди зрадницьки скрипів, якщо на нього наступити. З кухні тягнуло смаженою цибулею. Запах був густий, важкий, він просочував шпалери, в’їдався у волосся. Олена скривилася. Вона ніколи не смажила цибулю ось так, до чорноти, до їдкого диму. Сергій любив саме так. Але шлунок у нього був уже не той, щоб дозволяти такі вольності. — Оленко, це ти? — голос чоловіка прозвучав винувато…

Олена стояла в коридорі і дивилася на чужі чоботи. Вони були занадто новими для