Його дружину Таня конкуренткою не вважає. Вона знайшла її в інтернеті й одного разу навіть сходила на заняття з малювання, які та вела. Груба, з величезним носом і безглуздими для такого обличчя вибіленими кучерями. Не була вродливою, не була молодою – Аркадій з нею тільки через дітей та іпотеку.
Сам Аркадій нічого такого не казав, звісно. Таня мріяла, що одного разу після заняття вона вийде з будівлі разом із ним, і Аркадій скаже:
— Таню, тобі куди? Може, підвезти?
Вона сяде в його машину на переднє сидіння, пристебнеться й відкинеться розслаблено, як у фільмах.
Він жартуватиме, а вона голосно сміятиметься.
Його рука ніби випадково торкнеться її ліктя чи коліна. Краще коліна, так зрозуміліше. Вона спалахне й скаже:
— Хіба так можна?
І подивиться зі значенням на його обручку.
Весняний вітер розвіватиме його кучеряве волосся, і сонце підсвічуватиме котячі зелені очі.
— Таню, я давно не люблю дружину, — скаже він. — Я з нею тільки через дітей та іпотеку.
Про іпотеку він згадував якось на занятті, тому Таня про це знає.
Аркадій веде театральні курси.
На них вона потрапила випадково: подружка притягла її за компанію, коли Таня страждала після важкого розриву з Денисом, який вирішив поїхати до іншої країни, а не залишитися тут із Танею.
Денис теж був старшим: Таня взагалі не розглядає однолітків для стосунків, із ними їй нудно.
Закохалася вона в Аркадія з першого погляду.
Одразу оплатила курс і ходить сюди вже рік, хоча подруга давно кинула.
Їй здається, що Аркадій виділяє її з-поміж інших: частіше за всіх хвалить, завжди кличе її, коли хоче показати нову вправу, просить її зробити голосування в чаті тощо.
Напевно, він не може повірити, що така молода й красива дівчина здатна зацікавитися ним, тому й не робить перших кроків.
Тому перший крок має зробити вона. Ось чому Таня намагається завжди вийти останньою, щоб «випадково» зіткнутися з ним біля виходу.
Але стикається вона не з ним, а з Женею.
— Тобі куди? — посміхається він. — Може, підвезти?
Таню здригає від того, як точно повторюється те, про що вона мріяла.
Тільки от це не Аркадій стоїть зараз поруч, а цей надокучливий Женя: він підписався на Таню в усіх соцмережах, коментує кожен її пост, скидає посилання на вистави та нові фільми, пропонуючи сходити.
Тані він зовсім не подобається: високий, худий, з коротким їжачком волосся й величезним ротом, як у жаби.
Незрозуміло, про що він думав, коли пішов на акторські курси: такі акторами не стають. Пішов би на стендап, наприклад, там тільки від одного його вигляду всі сміятимуться.
— Дякую, не треба, — кривиться Таня й робить вигляд, що потрібно перешнурувати кросівок. — Бувай!
Вона демонстративно махає рукою, даючи зрозуміти, що на цьому все.
Женя втягує голову в плечі, погляд його гасне.
— Бувай…
Аркадія Таня так і не дочекалася: його машина припаркована на видному місці, тож він точно ще в будівлі. І що Аркадій там робить?
Чатувати його понад пів години стає ніяково: він зрозуміє, що це не випадкова зустріч, а Таня так не хоче.
Аркадій сам зізнавався, що відчуває слабкість до романтики, і п’єси завжди бере такі… Романтичні.
Там героїні не чатують на героя біля входу: вони зустрічаються на вокзалах, потрапляють під машини, стикаються у фоє театру. Але аж ніяк не мерзнуть на холодному весняному вітрі біля виходу з будинку культури.
Таня вирішує, що потрібно підлаштувати випадкову зустріч. Не тут, а в іншому місці. Щоб усе було природно й романтично.
Вона уважно слухає Аркадія на заняттях, вивчає його підписки, намагаючись вгадати, де його можна побачити.
Нарешті їй усміхається удача: вона знаходить його коментар до одного посту, де він ясно дає зрозуміти, що буде на відкритті виставки місцевого художника.
Таня одягає блакитну сукню в горошок, яка їй так личить, фарбує губи червоною помадою: одного разу Аркадій згадав, що обожнює червону помаду на жінках.
До живопису Тетяна байдужа, тому (розповідь спеціально для сайту – цей день) відверто нудьгує, проходячи вздовж рядів картин. Вона виглядає Аркадія, але той ніби крізь землю провалився: не помітити його неможливо з його левовою мідною гривою та зеленими очима.
— Таню?
Вона повертається й бачить Женю.
Той у дурній футболці з кроликом і посміхається сам як кролик.
— Оце так зустріч! Не очікував тебе тут побачити. Ти ж казала, що не любиш картини?
Таня трясе розпущеним волоссям.
— Ну, іноді можна.
— Хочеш, я покажу тобі тут усе? Це друг мого батька, я багато про його картини знаю.
Аркадій товаришує з художником, і через Женю, виходить, можна до нього підібратися. Таня погоджується. Вони йдуть уздовж рядів, Женя розповідає, а Таня ловить себе на тому, що їй цікаво його слухати.
Вона сміється з його жартів, потім вони йдуть у кафе.
Аркадій так і не з’явився, і Таня вирішує: потрібно подружитися з Женею, вийти на художника, а там і до Аркадія дістатися можна.
Дивно, але все виходить. Женя згадує, що його батько їде на дачу до художника, Таня скаржиться, що тисячу років не бувала на дачах, Женя кличе її поїхати з ними. Вона одягає скромну світлу сукню, збирає волосся у хвіст.
Аркадія Таня помічає здалеку: його шевелюра золотиться на сонці. Пахне шашликами й прілою землею.
Тані ніхто не дивується, крім Аркадія. Він ловить її за будинком, коли вона йде до вбиральні, бере за руки й каже:
— Яка чудова зустріч, Таню!
У нього теплі руки й такі ж теплі губи. Від Аркадія пахне ігристим і щастям. Таня весь вечір не може стерти з обличчя усмішку, а Женя, навпаки, хмуриться, бо побачив їхні поцілунки. Ну й нехай.
Таня думає, що тепер усе буде інакше.
На наступне заняття вона йде натхненна, чекає, що він сам натякне їй на те, що після треба б перетнутися. Але Аркадій не помічає її, взагалі не дивиться й викликає на показ вправи бліду Аллу, яка кожного заняття фарбує губи червоним.
До очей Тані підступають сльози, і вперше вона тікає із заняття першою. Женя кличе її, але Таня не обертається.
У подруги бігль, і вона кличе Таню сходити на благодійну фотосесію, щоб відволіктися від сумних думок. Таня погоджується.
Вона фотографується з собаками, усміхається милим господарям.
Аркадія помічає не одразу. Дивно, але (розповідь спеціально для сайту – цей день) його волосся слухняно пригладжене, а очі темні, як тиха заводь. Він із обожнюванням дивиться на жінку поруч із ним: грубу, з безглуздими білими кучерями.
Але коли Таня придивляється до неї, вона дивується: в цьому обличчі з’явилося щось таке, через що від нього неможливо відірватися.
Це обличчя навіть можна назвати красивим. Ні, не так – прекрасним.
Коли дружина дивиться на Аркадія, зсередини її осяває світло. А коли він дивиться на дружину, стає схожим на прирученого звіра, який готовий схилити свою кошлату голову й служити господині вічно.
Написавши подрузі коротке повідомлення, Таня тікає.
Їй нестерпно дивитися на цю пару, у неї таке відчуття, ніби вона підглядає за чимось занадто особистим, хоча ті двоє нічого не роблять, просто тримаються за руки.
Вже в автобусі вона набирає номер Жені й каже:
— Ну, коли там буде той фільм, про який ти говорив? Можемо піти. Тільки не надумай брати квитки на останній ряд і залицятися, зрозумів?
Насправді, якщо він не залицятиметься — вона йому нізащо не пробачить.
Але, звичайно, про це вона Жені не скаже. Втім, і не потрібно — він і сам усе зробить правильно.
