— Не будь такою впертою, дитино! — казала бабуся. — Твій батько – молодий чоловік, він не може вічно тужити. Вісім місяців – це ще не вічність. Бабуся мала б ненавидіти його за те, що він так швидко забув її доньку. Але бабуся тата любить і вважає найшляхетнішою людиною
Коли тато одружився з Мариною, Юля, наче неприкаяна, почала тинятися вулицями без жодної мети,
— Славко, мій коханий колишній чоловік, вирішив повернутися до мене! Я не могла стримати сліз. Однак не хочу нікого вводити в оману. Я плакала не від щастя. Я плакала від радості, що нарешті зможу йому помститися
Мій чоловік кинув мене у мій день народження, коли мені виповнилося сорок чотири роки.
— Слухай, Ксюшо, ти ж зовсім неправильно доглядаєш за квітами. Їх не так потрібно поливати, – похитала головою жінка, окинувши поглядом кухонне підвіконня. – Потрібно поливати збоку, щоб краплі води не залишалися на листках, бо вони обов’язково опиняться на підвіконні й утворять патьоки, які потім буде складно вивести
— Ти, дійсно, цього так сильно хочеш? – невпевнено перепитала Ксенія в чоловіка. —
— Яка чудова зустріч, Таню! У нього теплі руки й такі ж теплі губи. Від Аркадія пахне ігристим і щастям. Таня весь вечір не може стерти з обличчя усмішку, а Женя, навпаки, хмуриться, бо побачив їхні поцілунки. Ну й нехай
Його дружину Таня конкуренткою не вважає. Вона знайшла її в інтернеті й одного разу
Павлу Людмила подарувала хлопчиків-близнюків, мабуть, від матері передалася їй така спадковість. Назвали хлопчиків Ілля та Ігор. Павло переконав її, що на нього хлопчиків записувати не треба, їй вигідніше вважатися матір’ю-одиначкою й отримувати пристойні допомоги на дітей від держави
Людмилка була молодшою донькою в сім’ї. Були ще два старші брати-близнюки, старші за Людочку
Марина спробувала ходити працювати в кав’ярню — брала там американо, бо він коштував найдешевше, і малювала. Але коли Аня про це дізналася, влаштувала скандал: мовляв, вона теж хоче ходити по кафешках і їсти смаколики, це нечесно, що Марина одна ходить
— Аня поживе в нас якийсь час. Геннадій не питав, просто констатував факт. Марина
— Та я вже сказав, що ти хочеш нову сумочку. — Не сумочку, а конверт. Я знаю дивні смаки твоєї мами, тому буду рада грошам. Навіть якщо 1000 гривень подарують, і на тому спасибі. Усе краще, ніж десята сковорода чи скатертина
— Люба, мама дзвонила, сказала, що хоче твій день народження відзначати на наступних вихідних,
— Ну ти, доню, й даєш! Перший чоловік у тебе був хворий на всю голову, другого ти знайшла ще чуднішого! Набагато старший за тебе й з “причепом”, навіщо він тобі потрібен? Навіщо тобі чужа дитина? Я думала, ти порозумнішала, а ти
Недалеко від їхнього будинку відкрився невеликий магазинчик “М’ясо на будь-який смак”, на дверях оголошення:
— Ти он яка стала. Чому ти раніше такою не була? Я б не проміняв тебе на Свєтку. — Павло, давай ближче до діла. — Вона мені зраджує… Не можу, я пішов, щоб не наробити лиха. Знаєш, як боляче…. — Знаю, — Лариса дивиться впритул, — знаю, коли життя з тебе по крапельці виходить… кап, кап, кап
Сукня була просто неймовірно красива. Лариса крутилася перед дзеркалом, розглядаючи себе з усіх боків.
Ну, приїхали ми з Михайликом, з татом твоїм, з приводу Каті поговорити, щоб у них пожила дівчина. Ця, пава його, все хмурилася та мружилася. А я ж, як завжди, курей навезла, м’яса, олії, картоплі, цибулі, сала, ковбаски домашньої
Ольга Петрівна прокинулася рано, ще до сходу сонечка, не спалося їй. Згадала, як говорила

You cannot copy content of this page