Наталя завмерла з сорочкою в руках, повільно обернулася. — Я не прошу тебе все кидати. Але це похорон моєї матері. — Ну і що? Їй вже все одно, хто прийшов. А мені треба думати про кар’єру. У нас іпотека, між іншим.
Наталя прокинулася від наполегливого дзвінка мобільного телефону. За вікном ще не світало, на циферблаті
— Мій синочок що наробив! Зв’язався з неповнолітньою, вона від нього дитину носить. Ой, посадять дурня, ой, посадять! Допоможи! На тебе вся надія! — Та не реви ти, — розгубилася Ніна (моя тітонька), — толком розкажи, що сталося. Я чим зможу допомогти? І почула наступне…
Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю. А потім я дізналася її історію. Та
Алла Дмитрівна підхопилася: — Та хто ти взагалі така?! Без роду, без племені! Ти думаєш, за рахунок Ігоря жити будеш? — Ні, — холодно відповіла Марина. — За рахунок вашої допомоги виживати доводиться вам. Або ви забули…
Марина кинула ганчірку в раковину і подивилася на годинник: 19:22. Запізнюються. Вона вже поставила
Вероніка вела сімейний бюджет — вона була більш організованою у фінансових питаннях, а Микита із задоволенням переклав цю відповідальність на дружину. Але останні три тижні щось змінилося. Все почалося непомітно…
— Ніка, ти що, тиждень не їла? — вигукнула Ася, спостерігаючи, як сестра змітала
— Не перебивай. Ти теж слухай. Він завмер, нахмурившись. — Я втомилася. Я більше не можу жити, коли кожен мій день розписаний вашими вимогами. 
Наталя стояла біля плити, повільно помішуючи вівсяну кашу. У кухні було так тихо, що
— А я тобі хто? Касир у банку, який видав тобі чоловіка за акцією? Вгадай, хто через двадцять років з тобою в лікарню поїде — я чи твоя мама з її філософією «ну він же наш рідний»? Він встав, ніби зібрався щось сказати. Потім махнув рукою і пішов у кімнату.
— Де ви такі парфуми берете, в аптеці біля засобу від лишаю? — Олена
— Мамо, не починай, — пробурмотів він. — Ми з Дариною самі розберемося. — Розберетеся? — розлютилася мати. — Вона вже блокує рахунки! Мені в банку відмовили в доступі до скриньки! Вона обрубала картки!
— Ти навіщо їй все залишила?! — голос Сергія тремтів, хоча він намагався здаватися
Марина нерозуміюче дивилася на цю дівчинку, потім різко встала і вийшла з кабінету.  Чоловікові вона повідомила відразу: – Діма, у тебе буде обід? Я приїду в кафе навпроти твого офісу. Нам потрібно поговорити!
– Діма, як же я дітям скажу? Що вони про мене подумають? – запитувала
— Ви врятували життя людині і так просто говорите про це? — запитала вона серйозно. — Таке трапляється щодня. Будь-яка операція — це ризик. Простий на перший погляд випадок може закінчитися трагедією. А ви, яким лікарем мрієте стати?
Віктор вийшов з операційної, хитаючись. Ноги тремтіли від напруги. Так втомився, що майже не
«Хоча ні, ця спадкова квартира тут ні до чого. Напевно, я в чомусь іншому заважаю їм. Але в чому?» — подумала Аня.
— Не вірю! — з такими словами Анна вийшла на вулицю з банку. Вона

You cannot copy content of this page